М. Шаповал

Мати

У кожного своя є Зачепилівка.

Своє обійстя і своє село.

А в мене – Стефанівщина, Яреськи, Шилівка…

Отецького – як наче й не було.

Десь народився, ріс,

У селищі вже третім

Пішов із дитбудинку в перший клас.

…Так, родить Зачепилівка поетів

Та не оминула доля й нас,

Дітей-сиріт.

Якби розворушити

Оте, що в нас зібралось на душі,

То вистачило б дум для всього світу,

І ними, думами,

Серця людські скрушить.

Мене чужі, оті святі матусі

У світ виводили із вузликом в руці,

Казали:

-          У труді, у русі

Скоріше гояться синці.

І не за мною плакала гармонька:

З війни не ждав мене низький поріг.

Не я, а хтось у рідну сторононьку

До матері вернутися не зміг.

Це б не йому в сирій землі лежати,

Мені б лежати в ній на чужині.

Чиясь за ним, а не за мною мати

Зітхати буде, плакати у сні.

А я, як бачте, повернувся, вижив!

Мені цей світ потрібно так любить,

Щоб в буйстві хуг

Кипіли білі вишні,

А зорями аж сяяла блакить!

Коли я сам-самісінький лишався,

Коли на фронт без сліз, зітхань ішов, -

Від Матері твоєї я дізнався,

Що в світі є тепло

І є любов.

Якщо я не загинув у атаках,

Якщо в огні пекельнім не згорів, -

За це ти матері своїй подякуй

Від нас,

Які не знали матерів…