Таємниці Великої Багачки

Наше селище раніше було селом і мало назву Богацьке. Потім іменувалося Богачка і лише потім наше селище отримало сучасну назву Велика Багачка.

На південному схилі селищного кладовища височіє хрест — символ пам’яті жертв Голодомору, який жорстоко пройшовся по Великобагачанській землі.

На місці церкви існувало два підземні ходи.  Також говорячи про храми можна сказати, що Святотроїцький(якого зараз уже немає) був не збудований, а перенесений з хутора Довгалівки у кінці XVIст.

На стадіоні «Колос» колись був попівський садок.

На березі Псла була знайдена дев’ятиметрова частина давньої лодії, що нині перебуває у Миргородському краєзнавчому музеї. Інший її уламок досі залишається під товщею прибережного піску.

У нас зариблені ставки, ліси хвойні та листяні, де можна побачити диких свиней, оленів, лосів, проїхати верхом на конях. Сови на деревах сидять завжди.

Кажуть, на березі Псла на початку XX століття ще стояв млин, поруч — олійниця, а під горою — маленький цегляний цех. Будинок власників тих підприємств досі зберігається неподалік та перебуває у віданні санаторію «Псьол»

На території санаторію «ПСЬОЛ»  є бювет з мінеральною водою, що за цілющими властивостями перевершує навіть «Миргородську», особливо у лікуванні цукрового діабету.

У Великій Багачці росте дуб, якому понад 750р.

Перший заслужений лікар УРСР – Бережний Семен Іванович працював у с. Остап’є. Лікар Овксентій Трохимович Богаєвський, перший в Україні, хто зробив резекцію шлунка в умовах земської лікарні.

Тарас Шевченко побував у с. Мар’янське і написав там: «Сліпий», «Єретик».