Можливо, відомий американський фантаст Стівен Кінг, що написав повість про містично страшного «поліцейського з бібліотеки», не знає, що крадіжка бібліотечних книг або неакуратне ставлення до них спрадавна вважалися вельми серйозною провиною.
У Давньому Єгипті того, хто втрачав сувій папірусу з бібліотеки фараона, карали смертю; за псування такого сувою винен отримував двісті ударів палицею. Пруський король Фрідріх ІІ Великий, великий книголюб, за крадіжку книги з королівської бібліотеки відправляв винного у в'язницю на строк до 20 років.
Засновник першої публічної бібліотеки в Лондоні, Семюел Фенкорт, в 1752 році добився ухвалення закону про покарання бібліотечних злодіїв батогом. Недбайливому читачеві, що любить загинати кути сторінок, загрожувала тюремна камера на сім років! Колись бібліотека Оксфордського університету дозволяла користуватися абонементом... тільки царюючим англійським монархам. Причому, це правило дотримувалося неухильно. Коли Чарлз І прислав за книгами слугу, того відправили назад з порожніми руками. Довелося королеві йти в бібліотеку особисто...
Проте, не дивлячись ні на які драконівські заходи, «забудькуваті» читачі не переводяться. Наприклад, в бібліотеку міста Шеффілда в 1975 році повернула книгу читачка, що протримала її... 43 роки. Втім, стареньку можна зрозуміти: книга була самовчителем з вишивки і в'язання...
Ще цікавіша історія, що трапилася також в Англії, в бібліотеці кафедрального собору міста Норіджа. Єпископ «заборговував» центральній лондонській бібліотеці книжку, узяту по тодішньому «міжбібліотечному абонементу» в 1732 році, а повернули «борг» в 1969...За англійськими законами, пеня за два з гаком століття прострочки повинна була перевищити двісті фунтів стерлінгів. Але з поваги до норіджського єпископа лондонці обмежилися усним осудом...
Проте рекордом читацької забудькуватості вважається історія полковника Роберта Уолпола. Книгу, узяту ним в бібліотеці одного з коледжів Кембріджа, повернули нащадки полковника... рівно через 300 років.
|