Оксана Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт. Пахло літо в яснім передгроззі, Наша яблуня кинула цвіт. Розцвіла - не боїться туману І красується плодом в саду! Ми зросли, ми змужніли, Оксано, Розійшлись - і тебе не знайду. Я на хвилю й під небо злітаю, В гаряч літа і в холод ночей, Ти ж далеко із рідного краю Світиш вогником добрих очей. Я тебе відшукаю у світі, Наші ж думи в одному злились. Ти, мов яблуня, будеш у цвіті, Та, що ми посадили колись...