У II ст. до н.е. у південноукраїнські степи прийшли сармати- близькі скіфам за походженням і способом життя іраномовні племена. Вони розгромили скіфів і на шість століть опанували Надчорномор’я. За легендою, написаною Геродотом, сармати походять від шлюбів скіфів із амазонками. Назву сарматів виводять від іранського слова “саоромант”- “оперезаний мечем”. Це справді був народ воїнів-кіннотників, озброєних досконаліше, аніж скіфи. Сарматські жінки, котрі займали особливе

У II ст. до н.е. у південноукраїнські степи прийшли сармати- близькі скіфам за походженням і способом життя іраномовні племена. Вони розгромили скіфів і на шість століть опанували Надчорномор’я. За легендою, написаною Геродотом, сармати походять від шлюбів скіфів із амазонками. Назву сарматів виводять від іранського слова "саоромант"- "оперезаний мечем". Це справді був народ воїнів-кіннотників, озброєних досконаліше, аніж скіфи. Сарматські жінки, котрі займали особливе становище в племені, також вміли їздити верхи, володіти зброєю і разом з чоловіками ходити в походи. Давньогрецькі автори писали, що жодна сарматська дівчина не виходила заміж, доки не вбила ворога. В "Географії" Страбона названі окремі сарматські племінні об’єднання : аорси, сіраки, язиги, роксолани, алани. Останні три пов’язані з територією України. Історія сарматів наповнена війнами і походами. Після завоювання Скіфії сармати стають могутньою політичною силою в степах Надчорномор’я, з ними рахувалися всі довколишні племена і держави.
Сарматські племена (язиги і роксолани) просуваються все далі на захід, у І ст. до н.е. вдираються через землі бастарнів і даків у межі Римської імперії. Грецькі міста-колонії Надчорномор’я, опиняючись під постійною загрозою зруйнування сарматами, платять кочевникам величезні викупи.
Наприкінці І ст. н.е. у Надчорноморських степах з’являється нове об’єднання сарматських племен- алани, котрі підкорили всіх сарматів. Своїми постійними нападами на східні римські провінції та Закавказзя, участю у всіх війнах і сварках сусідніх держав алани вселяли жах усьому осілому населенню. Спрямували свою військову експансію сармати і на північ, на землі , де жили давньослов’янські племена, і на північний захід, у Наддністрянщину, де також проживало давпьослов’янське і гето- дакійське населення. В Ш ст. н.е. алани деякий час були в спілці з готами, котрі прийшли в Причорномор’я з берегів Балтики.
Кінець аланському пануванню на південних землях України поклали гуни, які розбили сарматів у Подонні. Вцілілі алани приєдналися до гунської орди і, пройшовши через всю Європу, опинилися аж у Африці. За час свого перебування у Надчорномор’ї сармати зуміли "зварваризувати" місцеве населення і його античну культуру, вони навіть входили до правлячої династії Боспору.
Про зв’язки сарматів із давньослов’янським населенням свідчать знахідки сарматських речей у слов’янських могильниках. Очевидно, що ці зв’язки були ані міцними, ані особливо товариськими, хоч якась частина сарматів всеж увійшла в слов’янське середовище.