Тече вода в синє море, Та не витікає; Шука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море, Грав серце козацькеє, А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? На чужині не ті люди, Тяжко з ними жити! Ні з ким буде поплакати» Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці,— Грає синє море. Думав, доля зустрінеться,— Спіткалося горе. А журавлі летять собі Додому ключами. Плаче козак — шляхи биті Заросли тернами.
