Правобережна Україна (Правобережжя, Правобічна Україна) - історико-географічна назва частини території України на правому березі Дніпра. Займала територію сучасних Волинської, Рівненської, Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Київської та частково Черкаської й Тернопільської обл.

Правобережна Україна (Правобережжя, Правобічна Україна) - історико-географічна назва частини території України на правому березі Дніпра. Займала територію сучасних Волинської, Рівненської, Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Київської та частково Черкаської й Тернопільської обл.

Термін “Правобережна Україна” трапляється в історичних документах від другої пол. 17 ст. За Андрусівським перемир’ям 1667 П.У. (за винятком Києва та округи) залишалась у складі Речі Посполитої. Унаслідок Бучацької мирної угоди 1672 землі Правобережжя було поділено на три частини: Поділля зайняла Туреччина, Брацлавщина і Пд. Київщина перебували під владою правобережного гетьмана П. Дорошенка, решта території П.У. належала Польщі. За Бахчисарайською мирною угодою 1681 кордон між Московською державою й Туреччиною визначили по Дніпру, і Пд. Київщина, Брацлавщина та Поділля потрапляли під султанську владу. Після поразки турецької армії під Віднем (1683) уклали Каловицькй мир 1699 (див. Карловицький конгрес 1698-99), за яким П.У. знову цілком перейшла до складу Речі Посполитої. У П.У. відбувались великі національно-визвольні повстання українського народу проти польських поневолювачів - Палія повстання 1702-04, гайдамацькі повстання 1734 й 1750, Коліївщина. Унаслідок другого поділу Речі Посполитої (1793) П.У. захопила Російська імперія. За умовами Ризької мирної угоди 1921 частину земель Правобережжя (сучасні Волинської, Рівненської та півн. районів Тернопільської обл.) долучила Польща, де вони перебували до 1939. Від вересня 1939-у складі УРСР.