Загальновідомо, що в Давній Русі основним видом шляхів сполучень були водні. Поряд із. стратегічними водними магістралями значну роль в густозаселених територіях доменіальних володінь Чернігівських князів відігравали внутрішні шляхи, що з'єднували важливі стратегічні пункти, окремі мікрорегіони.
До 70-х років XX ст. ці шляхи на Чернігівщині залишались абсолютно не дослідженими. Їх виявлення стало можливим завдяки суцільному археологічному обстеженню теритрії площею 1,5 тис.кв.км в межиріччі Десни і Дніпра, між Любечем і Черніговом і розкопкам широкими площами ряду поселень та курганних могильників (Шекун А.В., Веремейчик Е.М., 1988.-С.93-110), використанню великомасштабних карт з нанесеною гідрографічною сіткою за станом до проведення меліоративних робіт.
Сьогодні на карту цього регіону нанесено 16 городищ, 188 поселень та 89 курганних могильників(см.Карту стародавніх водних шляхів Чернігівської землі). Найважливішими на цих шляхах були вузлові пункти: волоки, проходи серед боліт, де зосереджувались значні курганні групи та поселення. Населення деяких з них, вірогідно, певною мірою було пов"язане з їх обслуговуванням і брало участь в торгівлі. Після виявлення поселень, розміщених у вузлових пунктах, багаторічного збирання на них підйомного матеріалу, проведення на деяких з них розкопок стало можливим поставити питання про проходження в цьому районі транспортної магістралі, "або внутрішніх торгових шляхів. Функціонування водних шляхів, як засвідчили археологічні дослідження, відбилось в матеріальній культурі пам"яток, що розташовані в ключових пунктах цих шляхів. Більшість імпортних речей, які потрапляли внаслідок торгових операцій, осідали в ключових пунктах. У той час як на синхронних поселеннях, розташованих в найближчій окрузі, подібні речі не виявлені або представлені поодинокими екземплярами. Хронологія виявлених імпортних речей дозволяє намітити періоди зародження, розквіту та поступового затухання цих шляхів. Вони є також індикатором спрямованості торгівлі. Поселення, розміщені у вузлових пунктах, виступають як центри невеликих мікрорегіонів. Площа таких поселень сягає 5-18 га.
Однією з найважливіших транспортних магістралей в даному регіоні було відгалуження Дніпровського водного шляху, що з'єднувало Любеч з Черніговом по річках Муравля, Білоус (Коваленко В.П., Шекун А.В., 1984.-С.62-74). Внаслідок нових археологічних досліджень зроблені раніш висновки конкретизовані і доповнені. Вдалося виявити й інше відгалуження цього шляху, що діяло в найбільш ранній період (Х-ХІ ст.)
Розгалужена річкова система надавала можливість здійснювати зв'язок між Черніговом і Любечем двома шляхами. Вони на всьому протязі фіксуються завдяки скупченням давньоруських поселень, більшість яких виникла вже в Х ст. Вздовж шляху від Любеча по річці Муравля до волока біля с.Пересаж, на ділянці біля 15 км, виявлено 11 давньруських поселень, з них 10 - Х ст. Ключовими пунктами на цьому відрізку шляху є поселення Гостяничі (Займище) та Пересаж; біля яких розміщений курганний могильник, що нараховував більш як 130 насипів. Після невеликого волока (до 800 м) шлях проходив у верхів'ях р.Білоус і першим пунктом зупинки, вірогідно, було поселення Ліскове, розташоване на обох берегах р.Білоус (за 4 км від волока). Далі шлях пролягав до Лиственського городища - 1 (розміщеного за 2 км від пос.Ліскове) на мисоподібному виступі, утвореному при впадінні в р.Білоус її правої притоки р. Глинянка. Засноване в Х ст., воно контролювало вхід в притоку, якою в найбільш ранній період пролягав шлях. Відзначимо, що посади городища розміщені вздовж берегів р. Глинянки. Рухаючись нею протягом близько 10 км можна було дістатись до пос.ОчеретянаГора, розміщеного на підвищенні серед боліт, і озер Очеретяне та Купнисте. Воно було ключовим пунктом на цьому відрізку шляху, де розміщено ще 4 поселення, і контролювало прохід серед верхніх озер і боліт у верхів'ях річок Глинянка і Стрижень. Саме на поселенні Очеретяна Гора знайдені заклепки лодій (Рис.2,38).
Воно одне з найбільших за площею (біля 18 га) веред виявлених на території пониззя межиріччя Десни та Дніпра. Розквіт поселення в XI ст. значною мірою пов"язаний з активізацією торгових зв"язків. В XII ст. селище занепадає, що відображується у зменшенні заселеної площі (кераміка ХІІ-ХШ ст. знайдена на площі до б га).
Останній відрізок шляху (24 км) пролягав по р.Стрижень, вздовж берегів якої розміщено 13 поселень, та городище в ур.Яловщина, що контролювало шлях на підступах до Чернігова.
Як зазначалося вище, основним вузловим пунктом на водному шляху Любеч-Чернігів в ранній період (Х-ХІ ст.) були Лиственське городище-1, поселення Пересаж, Ліскове, Очеретяна Гора, що існували синхронно. Протягом останніх десятиріч вони та курганні могильники біля них в різній мірі піддавались археологічним дослідженням.
На курганному могильнику біля с.Пересаж розкопані 40 курганів (Ширинський С.С., 1969.-С. 100-106). С.С.Ширинський генетично пов"язує їх з поселенням Х-ХПІ ст., розміщеним за 800 м від могильника і датує 80-90 рр. Х ст. Якщо у визначенні дати не виникає сумніву, то його приналежність тільки сільському населенню маловірогідна. По-перше, на могильнику, що має вузькі хронологічні рамки, зафіксовано понад 130 насипів, що не характерно для сільських кладовищ Х ст. даного регіону. По-друге, як відзначає сам автор, в окремих курганах були зафіксовані залишки домівок мертвих, знайдена зброя (бойова сокира, дротик, сагайдак зі стрілами, вістря стріл), виявлений ряд привізних речей.
В розкопаних в даному регіоні курганах (понад 10 сільських могильників Х-ХІ ст.) подібні речі відсутні; залишки домівок мертвих не зафіксовані. Вірогідно, частину поховань на могильнику біля села Пересаж слід пов"язати із похованням купців-воїнів, що може знайти своє підтвердження в розташуванні цього могильника на вузловому пункті водного шляху.
На Лиственському городищі-1 зроблено розріз валу (Коваленко В.П., Шекун А.В., 1984.-С.67-68), а на посаді Лиственського городища-2 невеликі розкопи (Шекун А.В., Веремейчик Е.М., 1986.-С.327-329).
На поселенні Очеретяна Гора проводились багаторічні збори підйомного матеріалу, внаслідок чого отримано понад 300 речей. Широкомасштабні розкопки проводились на поселенні Ліскове (Шекун А.В., Веремейчик Е.М., 1999.-С. 1-183) розкрита площа 13825 кв.м або майже чверть загальної. В кінці ІХ-на початку XI ст. пос.Ліскове було центром територіальної общини, опорним пунктом розселення на даній території. Жителі Ліскового займались не лише сільським господарством, брали участь в обслуговуванні водного шляху і торговому обміні, але й поєднували господарську діяльність з ремісничою: виробляли кричне залізо з гарячою і холодною його обробкою, широко був розвинутий смолокурний промисел. Ведення різнопрофільного господарства сприяло його розквіту. На Х-ХІ ст. припадає більшість імпортних речей, що поступали з Далекого Сходу, Скандинавії, Візантії і Причорномор'я.
На пос.Ліскове в середині XII ст. спостерігається помітний соціально-економічний підйом. Кількість археологічних об"єктів в порівнянні з попереднім періодом зростає майже в два рази, виникає садибна забудова, західна частина поселення відокремлюється від решти території частоколом, який проходив від краю берегової тераси на 60 м вглиб поселення.
На відокремленій території споруджуються двокамерні житла, окремі з них на підклітах. На протилежному боці річки виникає садиба площею понад 2000 кв.м, центром якої було трикамерне житло на житловому підкліті. В заключній фазі розвитку на поселенні сотнями заявляються речі, виготовлені в міських центрах різних регіонів Давньої Русі, серед яких і ті, що є атрибутами феодальної верхівки (шпори, висла печатка, писало, тонкий скляний посуд. (Шекун О.В., Веремейчик Е.М., 1992.-С. 135,139,144). Вагоме місце у речовому матеріалі, знайденому на пам'ятках, розміщених в ключових пунктах, посідають вироби з кольорових металів, їх понад 130 (96 пос.Ліскове). Серед них значна частина речей, датованих Х-ХІ ст., поступила з території Скандинавії, Прибалтики. Зокрема, це підвіска з бронзи, що імітує наконечник канчука чи посоха у вигляді голови птаха. Подібні речі відомі тільки з матеріалів Прибалтики. Того ж: походження і білонова позолочена накладка, прикрашена карбуванням. (Рис.2,1-2). Вона має не повну, але принципово подібну аналогію серед речей з поховання 45 могильника. Ірзекапиніс (Кулаков В. 1-І., 198-Табл.VШ.-С.152).
З кургану 28 біля с.Пересаж походять монетоподібна підвіска із зображенням сегнерового колеса (Skovmand,1942.-С.86-118). Подібні підвіски відомі у складі грошово-речових скарбів о-ва Готланд, Швеції, Данії.
Знайдені на пос.Ліскове 4 бронзові підковоподібні фібули із загнутими в трубочку спіралеподібними кінцями, чотиригранні в перетині, та одна (пос.Очеретяна Гора) випукло-вигнута в перетині (Рис.2,14-16) її голівки та пониззя дуги орнаментовані зарубками, що сполучені між собою ромбиками. Подібні речі широко представлені на території Швеції (Седова М.В., 1981.-С.84).
Аналогічного походження, мабуть, ажурна кільцева фібула, відлита з багатокомпонентного сплаву і орнаментована прямокутними та овальними прорізами. Принципово подібну фібулу було знайдено в похованні XI ст. поблизу с.Ботвинівка Гомельської області (Соловьева, 1982.-С.77).
Серед речей, які вказують на торгові зв'язки зі Східною Болгарією, є знахідки деталей похідних бронзових казанів (Ліскове, Лиственське городище-2), залізного навісного одноциліндрового замка "Булгарського типу" з витим стержнем без запорної пластини (Коваленко В.П., Сьітьій Ю.Н., 1992.-С.24). Запорна пластина від подібного замка знайдена на пос.в ур.Козарки біля с.Петруші (розк.О.М.Веремейчик), розташованому за 4 км від пос.Ліскове. Подібний замок відомий із розкопок Новогрудка (Гуревич Ф.Д., 1981.-С.24). На поселенні Ліскове знайдено ґудзик типу "гомбика" (Орлов Р.С., 1990.-С.57). Зовні він відтворює форму глечика східної традиції, оздобленого медальйонами із "перлин" (Рис.2,12).
З Візантії та Північного Причорномор"я походять, знайдені на пос.Ліскове в закритих комплексах XI ст. не вкриті патиною скляні браслети яскраво-синього кольору, які в хімічному складі мають домішки кобальту, та браслети, прикрашені золотистим розписом (Рис.2.40,41) (пос.Ліскове - 17 фрагментів, Очеретяна Гора - 2). Аналогічного походження понад 350 уламків амфор (пос.Ліскове - 295), на деяких з них графіті та прокреслені літери.
Істотне значення в торгівлі відігравали намистини, які, в основному, датуються Х-ХІ ст. і здебільшого були імпортними (сердолік, гірський кришталь, опал - Середня Азія, бурштин -Прибалтика, золотоскляні - Візантія). Їх на пос.Ліскове, Очеретяна Гора, посаді Лиственського городища - 2, та курганному могильнику біля с.Пересаж знайдено понад 60 (Рис.2,25-35). Вони мали широке розповсюдження серед сільського населення, ймовірно, на думку Дубова Щубов И.В., 1989.-С.70) нарівні зі східними монетами були своєрідним еквівалентом торгового обміну. Аналогічного походження і вставки до перснів з гірського кришталю та темного каменя, з яких одна знайдена в ювелірній майстерні на пос.Ліскове, там же виявлені і шматки гірського кришталю (Рис.2.42,43).
Як бачимо, не виключено, що в окремих випадках вони могли виготовлятись в місцевих ювелірних майстернях, але ж: сировина до них могла потрапити лише шляхом торгівлі.
З різних центрів Давньої Русі до ключових пунктів потрапляли речі, що датуються Х-ХІ ст. Бронзові пряжки з прямокутним приймачем для ременя і прямокутною рамкою, орнаментованою у вигляді завитків (Рис.2.17-19). Поясні накладки: одна - лита з псевдозерню, інша- з рослинним орнаментом. Знайдені також бронзові і срібні нашивні бляшки, бубонці грушовидної фоми з хрестоподібною проріззю, стержнева псалія з інкрустацією (Рис.2.3-7). Незаперечне, що частина замків, особливо кубічних, теж надходила з міських центрів.
Виявлені на поселеннях і в курганах предмети імпорту поступали, в основному, із держав Сходу, Північного Заходу, Візантії, Причорномор'я. Предметами масового ввозу були: скляні та кам'яні намистини, браслети, амфори. Всі ці предмети можна було отримати лише в обмін на продукцію сільського господарства, промислів та в оплату послуг за обслуговування шляху.
В наступний період (ХІІ-перша половина XIII ст.) водний шлях від Лиственського городища-2 має дещо інший напрям і йде по р.Білоус доБілоуського городища і поселення в ур.Гавань . Саме ці пункти на зазначеному відрізку шляху стають ключовими. Їх об"єднує синхронна хронологія (друга половина ХІ-ХШ ст.). Цей період характеризується послабленням зовнішньої торгівлі і розвитком внутрішньої. Високий рівень сільського ремісничого виробництва дозволяв здійснювати торгові операції і обмін не тільки в найближчій окрузі, але і з більш віддаленими регіонами.
На поселеннях, розміщених у вузлових пунктах, з"являються торговці, про що свідчать знахідки деталей терез та залізної сферичної гирки, обтягнутої бронзовою плівкою, вагою 14,5 г (пос.Ліскове) і гирки з свинцево-олов'яного сплаву (пос. Очеретяна Гора) (Рис.2.21,35,37) які є постійними атрибутами торговця.
Речей, отриманих внаслідок внутрішньої торгівлі в більш пізній період (ХІ-ХШ ст.), в ключових пунктах знайдено сотні. Найбільш масовими є фрагменти скляних браслетів (пос.Ліскове -373), які потрапили із склоробних центрів Києва, Чернігова, Любеча та інших міст.
Масовими є речі з овруцького шиферу: уламки жорен (пос.Ліскове - 29), пряслиця (пос.Ліскове - 137, пос.Очеретяна Гора - 62) бруски, грузила. Жорна з вулканічного туфу (пос.Ліскове - 21 уламок) надходили з Побужжя. Відзначимо знахідки точильних кругів, брусків, уламків жорен з пісковику, кам'яних різців із базальтових порід, найближчі поклади яких відомі на території Донецького кряжу.
Зброя і кінське спорядження представлені бойовими сокирами, дротиком, уламками шаблі, сагайдаком з набором стріл, кістенем з бронзи, панцирними прямокутними пластинами "ремінного скріплення", псаліями, стременами, вудилами, шпорами. Вироби із кольорових металів: браслети виті і пластинчасті, персні (серед них і з печатками).
Виявлені фрагменти скляного посуду і віконного скла, що потрапили з Західної Европи та Візантії, денця фаянсового кубика з двосторонньою прозорою поливою, що надійшов з Близького Сходу.
Скляний посуд із прозорого та світло-жовтого скла, здебільшого - тонкостінні кубки на кільцевому піддоні. Аналогії скляному посуду знаходимо в багатих житлах Новогрудка (Гуревич Ф.Д., 1981.-С.41).
Культові речі представлені натільними хрестиками з шиферу, мармуру, хрестом-складнем (довжина 4,5 см, малюнок нанесений різцем і подекуди інкрустований сріблом. На лицьовій стороні -Христос, над головою якого рівносторонній хрест, а із зворотного боку - Богоматір. (Рис.2.20).
З міських ремісничих центрів поступали знаряддя праці ремісників, що потребували високої кваліфікації при їх виготовленні: напилок, масивні шарнірні ножиці, пила-ножівка, ювелірні пінцети.
Серед речей, що виявлені в одиночному екземплярі, одностороння білонова підвіска діаметром 3,5 см. товщиною 1,5 мм. У центрі підвіски - стилізоване зображення оленя з повернутою назад головою. По периметру зображення обрамляє ряд насічок і зубчатого штампу (рис. 2.11).
Крім розглянутого шляху Любеч-Чернігів з його розгалуженням, в щільно заселеному районі межиріччя Десни і Дніпра були ще декілька внутрішніх водних комунікацій, які мали здебільшого регіональне значення. Вони окреслюються лише з допомогою великомасштабних карт, а археологічні дані підтверджують їх функціонування в ХІ-ХІІІ ст. Тепер після проведення меліоративних робіт ці річки здебільшого пересихають, але раніше цілком могли бути придатними для сплавних човнів. На цих шляхах, як правило, не було волоків, а перехід з однієї водної системи до іншої здійснювався через верхові озера і болота. Населення тягнулось до цих магістралей, поселення розміщувалися на їх берегах, а скупчення поселень, що супроводжувались курганними могильниками (до 100 і більше насипів) зосереджувались біля вузлових пунктів цих магістралей. В ХП-ХІП ст. у зв"язку із розширенням ремісничого виробництва зростає значення місцевої, ближньої торгівлі, посилюється зв"язок з основними економічними центрами регіону (між містом і селом). В основі її був обмін продуктів сільськогосподарського виробництва, промислів, місцевих ремісників.
Ще два шляхи з Дніпра вглиб густозаселеної території, як свідчать проведені дослідження, проходили по невеликих лівих притоках Дніпра. Один з них - річкою Ворзна до с. Клонів, а далі її правою притокою майже до верхів"їв найбільшої притоки р.Білоус, Свишеня (27 км) (см.Карту стародавнiх водних шляхiв Чернiгiвскої землi ). Не виключено, що було ще одне відгалуження: від с.Клонів до верхів'їв р.Ворзна, а далі прохід 800 м через заболочену низину і в праву притоку р.Свишень. За відомостями старожилів, під час водопілля між цими річками, водорозділу не було.
Річка Ворзна на відстані 15 км від гирла проходить по території, що вкрита лісами і не заселена через непридатність грунтів для сільськогосподарської діяльності. При виході з цієї зони розміщене мисове городище, що не має культурного шару, поблизу - один з найбільших курганних могильників, що збереглися на Чернігівщині (більш 200 насипів). За матеріалами розкопок (Моця А.П., 1988.-С. 110-127) він датований другою половиною Х-початком XI ст. Серед поховального інвентаря зброя, привозні речі, виявлено поховання в зрубній домовині.
За 2 км на обох берегах лівої притоки р.Ворзна, розташоване одне з найбільших в цьому регіоні поселень Х-ХІІІ ст. Клонів (площа понад 5га).Всі ці пам"ятки зосереджені у вузловому пункті водного шляху.
Другий шлях проходив річкою Пакулька до С.Антоновичі (33 км), далі прохід (до 2 км) через верхні болота і притокою р.Білоус Свишенем. Вздовж берегів р.Пакульки розміщено 7 поселень і одне городище, що контролювало прохід.
Шлях має в нижній течії річки відгалуження, яке проходило по її стариці і контролювалось розміщеним в її гирлі городищем біля с.Навози (Дніпровське), яке згадане в "Списке городов русских дальних й ближних", складеному в кінці ХV ст.
Періоди інтенсивного функціонування цих шляхів відігравали сприятливу роль в розвитку регіонів. Населення тягнулося до торгових магістралей, внаслідок чого береги річок і озер вздовж шляхів щільно заселялись.
Відзначимо, що у 1989 р. при меліоративних роботах за 50 м від пос.Очеретяна Гора, в заболоченій місцевості, під дерновим шаром виявлено скупчення плінфи (до 40 штук), яка не мала слідів розчину і залягала вертикально або похило в заглибленні коритоподібної форми (0,9 х 1,7 м) на глибину до 0,3 м. Товщина плінфи - 2,5-3,2, ширина - 28 см. Через сильне перезволоження вона розшарувалась, що не дозволило встановити її довжину. Аналогічна плінфа за П.А.Раппопортом (Раппопрт П.А., 1985.-С. 12-13) відноситься до третього будівельного періоду в давньому Чернігові і датується першою половиною XII ст.
За відомостями фахівців, найближчі поклади глини, придатної для виготовлення плінфи, знаходяться біля с.Грабів, за 20 км на північ від пос.Очеретяна Гора. Біля с.Грабів відоме поселення Х-ХІІ ст. в урочищі Курганки. При його обстеженні поблизу поселення виявлені розвали двох плінфовипалювальних печей, серед яких представлені ошлаковані екземпляри й окремі фрагменти лекальної плінфи і поливної плитки.
Через болота Замглай і невеликими річками, що мають в нього стік, а далі лівою притокою р. Білоус можна потрапити до верхів'їв р. Стрижень, а потім до підніжжя Чернігівської фортеці. Безсумнівно, в розглянутому регіоні були і інші водні шляхи, які напевно будуть виявлені при проведенні нових досліджень.
|
