Людей, що звертаються до Інтернет-чатів у пошуках приємних та
вигідних знайомств, набагато більше, ніж можна собі уявити. Пояснюється
це просто: якщо ваше особисте життя далеке від ідеалу чи взагалі
відсутнє, а часу на активні пошуки партнера не вистачає – такого роду
знайомство є привабливою перспективою. В уяві сучасних дівчат відразу
постає чарівний образ „віртуального принца” – розумного, тактовного, з
ідеальним почуттям гумору та серйозними намірами, а головне –
матеріально забезпеченого. Відразу заспокою – я не збираюсь
стверджувати, що можливість знайти свою долю через численні шлюбні
агентства в Інтернеті взагалі відсутня. Я навіть знаю кілька прикладів,
коли молоді люди, познайомившись в BIZZARE (найпопулярніший український
чат), починали зустрічатися, у них зав’язувався роман, а потім справа
доходила і до одруження.

Я просто хочу попередити, що ймовірність такого розвитку подій не надто висока. Чому? Спробую пояснити.

По-перше, через Інтернет спілкуватися набагато простіше, ніж
віч-на-віч. Адже ви навіть незнайомі зі своїм співрозмовником і,
можливо, взагалі ніколи його не побачите. Тому вам набагато простіше
відкривати душу, думки та сподівання за допомогою комп’ютера. „Так це ж
чудово!” – зрадієте ви. Так, але при цьому обов’язково ще й присутня
велика спокуса трохи прикрасити (а іноді й не трохи) власний образ,
удаючи із себе якогось міфічного героя, яким ви ніколи не були і не
будете насправді.

Одна моя подруга просто закохалася у хлопця, з яким познайомилась
в чаті. Обранець був, за її словами, живим втіленням мрії – спортсмен,
що веде здоровий спосіб життя, обожнює дітей і тварин, а у разі
необхідності ладен захистити свою дівчину від будь-яких бандитів,
злодіїв чи рецидивістів. Коли ж вона наважилась зустрітись зі своїм
ідеалом, то замість обіцяного спортсмена побачила жалюгідного типа,
який, мабуть, ніколи не робив навіть ранкової гімнастики та ще й до
того ж злякався маленького песика, що підскочив до нього привітатись.

Тож, якщо ви відчуваєте у віртуальному співрозмовникові споріднену
душу – це добре, але не покладайте на нього дуже великі сподівання,
доки не впевнитесь у відвертості та порядності свого обранця.
По-друге, дуже часто трапляється, що люди, котрі годинами спілкувались
за допомогою Інтернету, зустрівшись, відчувають, що їм немає про що
говорити або вони просто не подобаються одне одному. Адже фото не в
змозі передати індивідуальні особливості людини, які саме і викликають
симпатію у протилежної статі: голос, манери, рухи, запах парфумів,
ходу, сміх тощо. Тож, побачивши особу, з якою так добре спілкуватись у
віртуальному просторі й котра приїхала здалеку заради цієї зустрічі, ви
раптом розумієте, що ця людина вам зовсім чужа.

І по-третє. Ексклюзивно для тих, хто мріє вийти заміж за
пристойного іноземця. Вони іноді дійсно одружуються. Але в той момент,
коли ви відчуєте себе Попелюшкою, що нарешті вийшла заміж за принца,
може стати зрозумілим, що для свого закордонного чоловіка ви –
безкоштовна домогосподарка, економка та няня одночасно. І що омріяного
сімейного щастя чекати не доводиться, а всі дошлюбні його обіцянки були
лише солодким маревом.

Наприкінці розповім вам історію зі щасливим кінцем. Моя подруга
Олена, дівчина з небагатої сім’ї, познайомилась через Інтернет з
киянином. Якось, перебуваючи в столиці у справах своєї фірми, вона
наважилась (після довгих вагань) призначити йому зустріч. Їхній роман
був стрімким і несподіваним – вже через кілька місяців Олена
перебралась до Києва, а через рік народила дитину від коханого. Ось
чотири роки вони разом (щоправда, офіційно свої взаємини принципово не
оформляють). Олена допомагає своєму чоловікові у його бізнесі, а у
вільний час вони подорожують – до Франції, Німеччини, Голландії. Коли
Олена з невеличкою валізою залишала Кіровоград, щоб переїхати до
хлопця, з яким зустрічалась всього декілька разів, ніхто з її подруг не
вірив у щасливе завершення цієї історії. А от Олена – вірила.
Тому ніколи не втрачайте віри – і тоді ви знайдете свого єдиного. І не
обов’язково через Інтернет.