Радянсько-німецька угода про ненапад, укладена 23 серпня 1939р. строком на десять років, як показали подальші події, не могла бути гарантом надійної безпеки для народів СРСР. 18 грудня 1940р. Гітлер підписав секретну директиву № 21 під кодовою назвою “план Барбаросса”. Це був план знищення Радянського Союзу і перетворення його території на життєвий простір для Німеччини. У планах фашистських стратегів Україна мала стати аграрною колонією третього рейху і забезпечувати Німеччину і європейський континент продуктами харчування і сировиною.

Радянсько-німецька угода про ненапад, укладена 23 серпня 1939р. строком на десять років, як показали подальші події, не могла бути гарантом надійної безпеки для народів СРСР. 18 грудня 1940р. Гітлер підписав секретну директиву № 21 під кодовою назвою "план Барбаросса". Це був план знищення Радянського Союзу і перетворення його території на життєвий простір для Німеччини. У планах фашистських стратегів Україна мала стати аграрною колонією третього рейху і забезпечувати Німеччину і європейський континент продуктами харчування і сировиною.
Реалізація фашистських планів світового панування почалася раптовим нападом на СРСР 22 червня 1941 р. В основу війни проти радянських народів була покладена стратегія блискавичної кампанії, розрахованої на кілька місяців.
Напад на Радянський Союз здійснювали три добре озброєні і навчені групи армій. Група армій "Південь" вдерлася на територію України, якою мала просуватись у напрямку Києва, а після його взяття нанести удар по Харкову і Донбасу з метою швидкого оволодіння всією територією України.
Хоча в останній період перед війною в СРСР було вжито енергійних заходів щодо створення матеріально-технічних та оборонно-організаційних передумов для зміцнення країни, проте вони були явно недостатніми для ведення успішних бойових дій проти німецьких збройних сил, особливо з урахуванням військово-стратегічних прорахунків вищого радянського політичного і військового керівництва.
Військово-промисловий потенціал фашистської Німеччини та її союзниць разом із загарбаними європейськими країнами значно переважав радянський, створений за роки індустріалізації, який не вдалося використати повною мірою. Серед украй негативних факторів військового характеру слід назвати необгрунтовані репресії командно-політичного складу Червоної Армії 30-х років, які її дуже ослабили. До того ж Радянська Армія не мала сучасного досвіду ведення воєнних операцій. Радянсько-фінська війна 1939-40рр.
Радянські війська були поставлені у дуже важке становище раптовістю нападу переважаючих головних сил фашистської армії. Але і в такому критичному стані, в якому опинилася армія СРСР, її бійці та командири виявляли велику мужність і героїзм. Проте спроби нанести контрудари німецьким військам і змінити несприятливий перебіг подій на свою користь також не дали бажаних результатів.
7 липня 1941 р. керівництво України опублікувало звернення до українського народу, в якому закликало населення чинити рішучий опір фашистській агресії. Вже в перші місяці війни до лав діючої армії було мобілізовано близько 2 млн. осіб, сотні тисяч трудящих вступили до народного ополчення. Патріотичний рух охопив широкі верстви населення. У фонд оборони надійшло понад мільярд карбованців грошових внесків, багато платини, золота, срібла, коштовностей тощо.
З перших днів війна на території України діяли два фронти - Південно-Західний (командувач генерал М. Кирпонос) і Південний (командувач генерал І. Тюленев). Унаслідок невдач Червоної Армії у прикордонних битвах на Київському напрямку склалася загрозлива ситуація. Разом з тим розрахунки німецького командування з ходу оволодіти містом не здійснилися Київська оборонна операція тривала з 11 липня по 26 вересня 1941 р. Значні контингенти ворожих військ сковували захисники Одеси в період з 5 серпня по 16 жовтня. Тут було виведено з ладу понад 200 тис. німецьких солдатів і офіцерів.
Верховне радянське командування лише 17 вересня прийняло рішення про припинення оборони Києва. Внаслідок цього чотири армії опинилися в оточенні. Кілька сот тисяч бійців і офіцерів потрапили у ворожий полон. Командування, військова рада і штаб Південно-західного фронту загинули в бою, виходячи з оточення.
Хоч Київська оборонна операція мала трагічний фінал, проте її військово-стратегічне значення надзвичайно велике. Вона перекреслила плани фашистського керівництва вже влітку 1941р. окупувати всю Україну. Було виграно час для евакуації на схід сотень тисяч людей, важливих промислових об’єктів та значних матеріальних цінностей. Крім того, радянське командування дістало змогу змінити становище на головному вістрі наступу німецьких військ - московському.
Південний напрям наступу був єдиним, де фашисти досягли вагомих успіхів, хоч і далеким від намічених "планом Барбаросса". Майже вся територія України до кінця 1941 р., за винятком Луганської, східних районів Харківської і Донецької областей та Севастополя, була зайнята ворожими військами. Але досягнуто цих результатів було високою ціною, зокрема припиненням наступу на головному,- московському напрямі і тимчасовим вилученням у групи армій "Центр" обох її танкових армій (одна була перекинута на Україну, а друга - під Ленінград). Досягти основної мети - швидкого розгрому Радянської держава фашистській Німеччині не вдалося, плани блискавичної війни були остаточно зірвані.