22 травня 2006 року зареєстровано ТзОВ «Футбольний Клуб «Львів», а наступного дня у Києві близько 15-ї години на засіданні Бюро Професіональної футбольної ліги України прийнято рішення про визнання футбольного клубу «Львів» правонаступником ФК «Газовик-Скала» (Стрий).

   Група фахівців, яким не байдужа доля спорту номер один в країні, заслухавши пропозиції, прийняла рішення про визнання футбольного клубу «Львів» правонаступником ФК «Газовик-Скала» (Стрий). Таким чином, спортивна Україна отримала футбольний клуб з власною символікою, кольорами та чистим аркушем паперу, на якому писатиметься історія нової команди. Першим з пропозицією допомогти клубу зголосився впливовий вітчизняний бізнесмен Юрій Іванович Кіндзерський - уродженець міста Добромиль, що у Старосамбірському районі Львівської області, який є головою правління Української Страхової Компанії «Княжа». Таким чином, місто Лева отримало змогу виставити на змагання у першій лізі новий колектив.

   Відповідальний пост президента ФК «Львів» обійняв Юрій Кіндзерський. Юрій Іванович зобов’язався забезпечувати фінансування нової команди і зазначив, що радий налагодити ділову та конструктивну співпрацю з усіма, кому не байдужа доля львівського та українського футболу. Висловив сподівання, що було б добре, щоб і місцева влада спричинилася до становлення цього молодого клубу. Поза тим ФК «Львів» у жодному випадку не можна вважати муніципальним клубом. Адже кошти на становлення і розвиток клубу з міського бюджету не поступають. Під час першої прес-конференції, яка відбулася у приміщенні Федерації футболу Львівської області 25 травня 2006 року, Юрій Іванович зазначив, що для мешканців такого великого міста, яким є Львів, однойменна команда має стати улюбленицею. Продовжуючи свої роздуми, президент зауважив, що поміж ФК «Львів» і «Карпатами» повинна відбуватися добросусідська та плідна співпраця. На перший погляд ніби все просто. Проте за формуванням футбольного клубу стоїть повсякденна і відповідальна робота людей, що взялися за її виконання. У першу чергу - це Юрій Кіндзерський, який найкраще розуміє суть справи, тому й очолив цю непросту ділянку. Завдяки його копіткій праці на краще змінився призабутий стадіон СКА. Доведено до ладу підтрибунні приміщення. Трава на полі ожила і заграла новими яскраво-зеленими барвами.
   Люди, обізнані у футболі, розуміють, що для створення сучасного футбольного клубу і боєздатної, навіть на рівні першої ліги, команди потрібен час. Закладено основи для розбудови дійсно професіонального футбольного клубу. Запрацювала комплексно-наукова група, керівником якої є викладач Львівського університету фізкультури і спорту Богдан Хоркавий. Розпочала свою роботу й дитячо-юнацька футбольна школа при ФК «Львів» - директор Ярослав Лемех. До речі, у майбутньому на вихованців цієї школи львів’яни покладатимуть великі надії. Футболісти забезпечені усім необхідним, чого вимагають умови професіонального футболу. Команда у своє користування отримала комфортабельний автобус шведської марки «Scania».

   Команда укомплектувалася вітчизняними гравцями, з яких чимало вихованців львівського футболу.

   Для ФК «Львів» календарний футбольний 2006-й рік розпочався 21 липня 2006 року переможним матчем проти бориспільського «Борисфена». Львів’яни провели гру на високому рівні і заслужено перемогли - 3:1 (автори голів Владислав Середа, Володимир Мазяр та Костянтин Деревльов). У першій лізі львівські футболісти з першого туру амбіційно заявили про свої наміри. Після семи турів ФК «Львів» з 15-ма очками посідав третє місце і мав хороші перспективи. Проте, не-зіграність колективу і «коротка» лава запасних спричинилися до того, що наміри керівництва клубу і тренерського штабу не завжди реалізовувались належним чином. Три поразки поспіль від «Оболоні», Охтирки і «Динамо-2» відкинули команду на восьме місце. Дві домашні перемоги над Олександрією та «Поділлям» дещо покращили настрій. Однак не надовго. Заключні 8 ігор літньо-осінньої частини першості принесли до скарбнички команди лише 6 пунктів. З таким доробком важко випереджати суперників.
22 листопада завершили рік поєдинком в Борисполі проти «Борисфена» - 1:1 (Микола Баглай). У турнірній таблиці після осінньої частини змагань львів’яни зупинилися на 12-му місці.
Візитною карткою для «синьо-золотих левів» стали кубкові поєдинки. Спершу на виїзді львів’яни впевнено обіграли рівненський «Верес» - 2:0. Голевими ударами відзначилися Григорій Баранець і Юрій Войтович. Наступні два поєдинки футболісти ФК «Львів» провели на своїй домашній арені – стадіоні СКА. Матч 1/16 фіналу Кубка України зібрав понад вісім тисяч глядачів, багато з яких підтримували молодий колектив.

   Уболівальники стали свідками драматичного поєдинку і заслуженої перемоги молодої команди над старшим «зелено-білим» сусідом. Основний час не виявив переможця, а воротар ФК «Львів» Олександр Бабак парирував пенальті від бразильця Батісти. У додаткові півгодини гри команди обмінялися голами. На влучний удар Батісти ефективно відповів Гриценко. Переможець дуелі визначився у серії одинадцятиметрових ударів. Кращими виявилися львів’яни. А героєм матчу визнано Бабака, який у підсумку відбив три пенальті. Тож, як результат, переконлива і заслужена перемога ФК «Львів» з рахунком - 4:1. Така перемога не може бути випадковою. Вона таки відображає силу ФК «Львів»!
Невдовзі до Львова приїхав ще один вищоліговий гранд – харківський «Металіст», і підопічні Богдана Бандури ледь вдруге не стали авторами сенсації. Поступаючись у першому таймі з різницею у два м’ячі, відігралися. Додатковий час переможця не виявив. Були сподівання, що Бабак знову стане героєм матчу. Однак, цього не сталося. Олександр відбив один удар, а його партнери двічі схибили і пропустили «Металіст» до чвертьфіналу - 6:7.

   Футбольні фахівці про гру ФК Львів» відзивалися з похвалою. Говорилося, що команда бойова, завзята і амбіційна. ФК «Львів» демонстрував, як на початківця, доволі пристойні результати. Проте завжди хочеться кращого. Великі сподівання покладалися на зимове міжсезоння, однак їм не судилося збутися з різних причин. ФК «Львів» майже на половину оновив склад. Пішли з команди - Олександр Бабак, Андрій Богач, Юрій Войтович, Олександр Волинець, Тарас Гамарник, Володимир Лукашук, Володимир Мазяр, Юрій Паньків, Владислав Середа, Сергій Щастливий. На їх місця запрошено нових футболістів - Ігоря Білана, Любомира Гальчука, Андрія Ільчишина, Юрія Кудінова, Назара Литвина, Олександра Мандзюка, Мар’яна Марущака, Артема Остапця, Андрія Радя, Андрія Сапугу, Павла Худзіка. Однак у першості України оновлений ФК «Львів» демонстрував далеку від очікувань та можливостей гру, і як наслідок, 6 квітня 2007 р. у відставку подали директор клубу Ростислав Заремба, начальник команди Ігор Цюпа, головний тренер Богдан Бандура, старший тренер Андрій Чіх та тренер-селекціонер Тарас Павліш.    

   Президент ФК «Львів» Юрій Кіндзерський доручив виконувати обов’язки головного тренера В’ячеславу Маврову, начальником команди призначено Юрія Московського, який до цього часу працював у столичному ЦСКА. Директором клубу обрано Романа Лабу, який обіймав посаду керівника спортивно-організаційного відділу у ФК «Львів».
Однак перестановка не одразу пішла клубу на користь. Довелось проковтнути гірке - 1:3 в Ужгороді від місцевого «Закарпаття», яке стрімголов мчалося до вищої ліги та змиритися з поразками у Львові від «Оболоні» та в Охтирці від «нафтовиків» по 0:1.
Проте керівництво клубу та й самі футболісти вірили у краще. І воно, краще, наступило. У рідних стінах команда зіграла у нічию (1:1) проти другого «Динамо» з Києва. Ця гра посприяла підвищенню активності у львівських футболістів і з Олександрії повернулися з перемогою – 3:2. Наступним кроком було запрошення на посаду головного тренера відомого у широких футбольних колах гравця і тренера Степана Юрчишина. Новий керманич прийняв колектив дещо нетрадиційно. Степан Федорович щойно після складної операції, сам ставав на ноги і взявся за становлення команди. Бойове хрещення Юрчишина на посаді головного тренера відбулося в Красилові 7 травня 2007 року. На місцевому стадіоні львів’яни впевнено (3:1) перемогли «Поділля».
З цього поєдинку розпочалося сходження ФК «Львів». Хоча й необхідно зазначити, що дорога на вершину була тернистою. Якщо з грою команда давала собі раду, то з домівкою, на якій можна було б провадити домашні матчі виникли проблеми, але не з вини клубу.
Стадіон СКА, який львів’яни привели в порядок і орендували на час тренувань і матчів, перестав відповідати вимогам ФФУ і ПФЛ України. У керівництва клубу було велике бажання отримати цей спортивний об’єкт у власність, щоб модернізувати його до вимог сьогодення. Однак голос Юрія Кіндзерського в місті не був почутим. Спроби президента клубу придбати земельну ділянку під будівництво стадіону також позитивного результату не принесли. Не вдалося орендувати і жоден із львівських стадіонів, які за різних обставин набули нових власників. При цьому найвищі посадовці Львова і області запевняли, що справи вирішуються на користь ФК «Львів». Однак слова влади вкотре розійшлися з ділом.

   Тож Юрій Іванович не став чекати на чиюсь ласку, заповзявся до роботи і за чотири з половиною місяці у Добромилі виріс красень-стадіон «Княжа Арена» на 3220 глядачів, який і став домівкою ФК «Львів». Місцевий уболівальник отримав можливість спостерігати за хорошим футболом, тож львів’яни підтримувані великим ентузіазмом добромильського прихильника шкіряного м’яча достроково добули путівку до Прем’єр-ліги. ФК «Львів» відіграв на грищі цієї новобудови 17 поєдинків з результатом: 12 перемог; 3 нічиїх; 2 невдачі; співвідношення м’ячів – 31:9.
Під керівництвом Степана Юрчишина синьо-золоті леви зіграли 46 поєдинків, у яких здобули 27 перемог, 8 нічиїх і 11 раз поступилися. Співвідношення м’ячів – 70:33.