До 1576 р. у Великому князівстві Литовському титул козачого гетьмана ще не був введений, але серед, польсько-литовської знаті вже відомі декілька організаторів козачих бойових підприємств, як Язловецкий, Ланцкоронський, Дашкович і інші знатні лицарі, які не були пов’язані з Козаками постійними узами. Час від часу вони приходили на Низ зі своїми планами і виконували їх за допомогою Запорожців. Князя Дмитра Вишневецького слід рахувати одним з таких підприємців. Ніхто з попередніх не розпоряджався такими обширними областями. Ще до смерті батька він отримував доходи з Вишневця, Окніна, Кумніна, Лопушна, Таражі, Камзріна, Крутнева, Вонячина і багатьох інших містечок і сіл. У 1551 р., по королівському прівілею, він успадкував після батька староства Черкаське і Канівське. Під його владою опинилися володіння рівні по розмірах крупному удільному князівству. І повидимому, він зумів заслужити любов і пошану у Козаків, що потрапили в межі його обширної "волості". Є дані припускати, що у Запорожців він отримав прізвисько Байди і що, саме, про нього, як про Байду, співали Козаки пісні, оспівуючи доблесть свого предводителя.
Для історії не все ясно в діяльності князювання Вишневецького. Невідомо, наприклад, з якою метою в 1553 р. він відвідав Стамбул і бачився там з султаном. Поїздка, здійснена без видимої згоди короля, не була поставлена йому в провину. Повернувшись на своїх староства, Вишневецький пробував зав’язати дружбу з Москвою. У квітні 1556 р. його люди служили провідниками для царських військ в кримських степах. Незабаром після цього, з козачим загоном Вишневецький спустився по Дніпру за пороги і побудував замок на Малій Хортиці. Запорожці-низовці в тому йому не перешкоджали. У той час у Литви з Козаками ще не було зіткнень. Король Польський і князь Литовський Сигизмунд Август сподівався, що цей замок служитиме форпостом Литви в обороні від Татар, але Вишневецький вважав цей замок своїм і у вересні того ж року повідомив Івану Грізному, що він з Литви від’їхав і побудував своє місто на Хортиці. 1-го жовтня він з Козаками захопив Іслам Кермень, татарську фортецю на Нижньому Дніпрі, вивіз звідти декілька гармат і озброїв ними свій замок. У відповідь на це Кримці разом з Турками обложили м. Хортицю і врешті-решт, примусили Вишневецького піти назад в Черкаси. Осінню 1557 р. він, раптом, від’їхав до Москви. Іван Грізний був радий привернути на свою сторону знатного воїна, що мав до того ж великі зв’язки із Запорожцями. Він нагородив його крупною сумою грошей (10000 крб.) і дав в "годування" м. Бельов з багатьма підмосковними селами. По царських дорученнях Вишневецький ходив з російськими військами і козачим загоном на Кримських Татар і їздив від царя для переговорів з Кабардою. Але разом з тим, він дізнався про Московію і її царя все те, що здалека бачити не міг. Перед поглядом степового лицаря московське життя виступило у всій своїй непривабливій наготі, з кривавим і юродствуючим тираном, з холопствуючою знаттю, з безправ’ям і потребою в народі. Вишневецький вважав за краще піти назад до Низовців і затримався у них на Монастирському острові. Король і тут не дорікнув йому в зраді, а похвалив його рішення залишити Москву в придверії її війни з Литвою.
Незабаром після цього Вишневецький ліг жертвою своєї пристрасті до політичних авантюр. В цьому випадку він вирішив виступити як претендент на трон Молдавії. Звернувшись до Козаків за допомогою, він зібрав їх 10000 і відправився в похід. Але цього разу підприємство закінчилося катастрофою. Загін був залучений в засідку і потерпів поразку, а сам предводитель потрапив в полон. Князя Вишневецького відіслали до Стамбулу, де його віддали болісній страті. За словами сучасника, польського літописця Мартіна Вольського, його скинули зверху на сталеві крюки, вправлені в кріпосну стіну. Три дні він висів живим, проклинаючи мучителів, поки його не пристрелили з луків. Інший польський історик, Несецкий, говорить, що Вишневецький міг би врятуватися, якби, по наполяганню Турок, відмовився від християнства і що Турки, для того, щоб придбати мужність Козаків, розділили між собою на частини і з’їли серце їх предводителя.