Богун, Іван, - один з чудових сподвижників Богдана Хмельницького в його боротьбі за звільнення України від Польщі. Богун з’являється на історичній сцені протягом 13 років (1651 - 1664). Про нього збереглися більше відомостей в польських джерелах, чим в козацьких. Слідуючи своїм джерелам, сучасні польські історики дають Богуну саму утішну характеристику.  Він зображається людиною видатних військових здібностей, відваги, великого і щирого патріотизму, що в той же час не заплямував себе жорстокістю, яку так часто проявляли учасники боротьби тієї і іншої сторони. Особливо славився Богун своїми ""фіглямі"" - винахідливістю в різних хитрих прийомах і прийомах, за допомогою яких він брав вверх над ворогами в найважчих для нього обставинах. Богун був спочатку вінницьким, потім брацлавським полковником; отже, місцем його діяльності було Побужжя: тут козацтво було особливо сильно розвинено, і відбувалися найбільш запеклі зіткнення населення з поляяками. Коли в 1651 р. на Побужжя несподівано з’явився з військом гетьман Конецпольський і підступив до Вінниці, сили козаків, не підготовлених до нападу, були нікчемні, і їх врятувала тільки винахідливість Богуна. Спочатку він заманив польське військо на лід, в якому були приховані під соломою ополонки, і тим завдав ворогам чутливого збитку, а потім помилковою тривогою остаточно обернув їх у втечу. У 1653 р. він врятував край такою ж хитрістю від великих сил Стефана Чарнецького (битва при Монастирище). Любов і довіра, які вселяв до себе Богун, ясно виразилися під Берестечком: військо вибрало його наказним гетьманом, коли Хмельницький був захоплений татарами; тут Богун також врятував козацтво своєю винахідливістю. Як Богун втілював собою тип козацького вождя, так його воїни ""богуновці"" вважалися справжніми представниками козацтва. Коли положення Хмельницького після битви під Берестечком поколивалося, Богун енергійно підтримував гетьмана, як полковник паволоцького, оскільки Побужжя після Білоцерковського договору вважалося вже польською територією. Але він виступив як супротивник союзу України з Москвою - так само як і з Польщею, леліючи мрію про Україну самостійну і незалежну. Після смерті Хмельницького він переконався в нездійсненності цієї мрії і прийняв Гадяцкий договір 1658 р., як що забезпечує батьківщині найбільшу суму прав, - отже, з’явився прихильником гетьмана Виговського і союзу з Польщею. Але Гадяцкий договір не міг бути здійснений, і Богун за якісь дії проти Польщі, що не з’ясовуються джерелами, потрапив в ув’язнення в Марієнбургську фортецю, звідки був випущений Яном-Казимиром на прохання правобережного гетьмана Тетері . Потім Богун брав участь в поході польського війська на лівобережжі як наказний гетьман при Тетері. Його ім’я сприяло успіху польського війська; козаки охоче переходили до Богуна. Але сам Богун, очевидно, був незадоволений своїм положенням. Після невдалої облоги Глухова виявилося, що Богун знаходився в таємних стосунках з Брюховецьким і попереджав його про дії польського війська. Богун був страчений поляками.