Субота, 04.05.2024, 12:36

Вітаю Вас Гість | RSS

ГоловнаМій профільВихід

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу
Особи [116]
Біографії історичних особистостей, які здійснили вклад в історію
Спорт [22]
Реферати на теми, які касаються спорту
Історія [39]
Наука [16]
Цікаві історії [69]
Країни, регіони, міста [30]
Поезія [55]
Вірші різних авторів, у цій категорії українська мова не дотримується
Статті Великобагачанщини [7]
Статті про з історії та сьогодення району і зокрема селища
Великобагачанська поезія [2]
Поезія Великобагачанщини

Класні міні-ігри

Цікаві сайти


Наше опитування
Ваша думка про наш сайт
Всього відповідей: 97

Статистика

Онлайн всього 1
Гостів 1
Користувачів 0

Цікаві сайти
[21.02.2009]
Шахмати online (5)
[17.05.2009]
Сайт с. Чапаєво (0)
[17.05.2009]
Все для Windows (0)
[12.10.2008]
Погода у Великій Багачці на 15 днів (0)
[27.12.2010]
Футбол.ua (0)

Останні фото

Реклама

Головна » Статті » Особи

Чорновіл В'ячеслав Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (*24 грудня1937с.Єрки,Черкаської області— †25 березня1999, Бориспіль,Київської області) — літературний критик, публіцист, діяч руху опорупроти русифікації та національної дискримінації українського народу. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» (19671969, 19721979, 19801988). Перебував у мордовськихтаборах суворого режиму і на засланні. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки.

 

Біографія

Вячеслав з батьками та сестрою
студент Київського державного університету ім. Тараса Шевченка

Народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Катеренопільського району, тоді Київської областів сім'ї вчителів.

У радянські часи сім'я Чорновола зазнала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. 1937року було заарештовано рідного батькового брата Петра Йосиповича Чорновола, який не повернувся з ув'язнення. Зазнавав переслідувань і батько. Сім'ї доводилося переїжджати з села в село, міняючи місце роботи. Вячеслав Чорновіл до школи пішов 1946року відразу до 2-го класу (читав з чотирирічного віку). 1955року закінчив Вільхівецьку середню школу із золотою медаллю і того ж року вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченкана філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики. Уже в університеті мав неприємності за свої погляди, з чим пов'язана майже річна перерва в навчанні 1958року (узявши річну відпустку, їздив на будівництво домни в Жданові (Маріуполь), де працював спочатку теслярем, потім — у виїзній редакції газети «Київський комсомолець»). У студентські роки вже багато писав до газет. Протягом місяця склав усі пропущені сесії і 1960 року закінчив університет з відзнакою. Захистив дипломну роботу на тему «Публіцистика Бориса Грінченка», ще донедавна забороненого письменника.

З липня 1960до травня 1963років Вячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім — старшим редактором передач для молоді.

Почав виступати як літературний критик, досліджуючи творчість Т. Шевченка, В. Самійленка, Б. Грінченка.

У травні 1963року переїхав до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури. Відтоді до вересня 1964року працював на будівництві Київської ГЕСі жив у Вишгороді.

1964року склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, але не був допущений до навчання через політичні переконання. Це стало перешкодою до захисту вже майже готової дисертації про публіцистичну творчість та громадську діяльність Б. Грінченка.

Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників разом з І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, А. Горською, М. Плахотнюком, Л. Танюком, В. Стусом, Г. Севрук та ін. Вячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху, що в 60ті —70ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді (КТМ).

4 вересня1965року виступив разом з Іваном Дзюбоюта Василем Стусому кінотеатрі «Україна» на прем´єрі фільму Параджанова«Тіні забутих предків»з протестом проти арештів української інтелігенції. Далі, звичайно ж, — безробіття, обшуки й допити.

Того ж місяця за участь у правозахисному русі звільнений з роботи в газеті «Молода гвардія». Тоді ж улаштовується літпрацівником у газеті «Друг читача». За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В. Чорновола засудили до троьх місяців примусових робіт.

Репресії лише посилювали в ньому силу опору: звільнення з роботи прискорило працю над документальним дослідженням «Правосуддя чи рецидиви терору?» (травень 1966 року). Це був, мабуть, один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступний вирок у листопаді 1967року — жорстокіший: 3 роки ув´язнення в таборах суворого режиму. Причиною і цього разу виявилася журналістика: Вячеслав Чорновіл уклав документальну збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»), де подав матеріали про арештованих у 1965році шістдесятників. Після того, як книжку було надруковано за кордоном, міжнародна громадськість піднесла голос на захист ув´язнених, і брежнєвські холуї змушені були на це зважати. Отож дехто з тоді арештованих завдячує Чорноволові життям.

За свої книжки Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що боронять права людини; а від Радянського Союзу отримав нове тюремне ув´язнення.

Після звільнення 1969року з великими труднощами вдалося влаштуватися на роботу. З 1970 року Вячеслав Чорновіл працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на станції Скнилів у Львові.

1970року Чорновіл починає випуск підпільного журналу «Український вісник», в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. Він — його організатор, редактор і видавець. Під час відомої страхітної загальноукраїнської «зачистки» 1972року його арештовують знову — попереду суд і вирок: 6 років таборів і три роки заслання. Це знову суд над журналістом, суд над Словом: Мордовія, Якутія, Чаппанда, боротьба за статус політв´язня, підпільна публіцистика й новий, ще потужніший виток спротиву.

Ювілейна монета 2 гривні, присвячена Вячеславу Чорноволу

Відбував термін у мордовських таборах для політв'язнів ЖХ-385/17-А (с. Озерне) і ЖХ 385/3 (с. Барашево). В. Чорновіл був організатором і учасником численних акцій протесту, голодівок, виснажливої боротьби за статус політв'язня. Понад половину терміну провів у ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). «Зеківський генерал» — так назвав нарис про нього письменник Михайло Хейфец. Разом з Борисом Пенсоном Вячеслав Чорновіл написав книгу «Хроніка таборових буднів» (1975), яку було нелегально передано з табору за кордон і опубліковано 1976 року у журналі «Сучасність».

На початку 1978року був відправлений етапом на заслання в с. Чаппанду (Якутія), де працював чорноробом у радгоспі, пізніше в Нюрбі — постачальником. Там написав брошуру про боротьбу за статус політв'язня в таборах (1977—1978) під назвою «Тільки один рік». Від рукопису, переданого за кордон, відновлено тільки фрагменти. 1978року прийнятий до міжнародного ПЕН-клубу. 22 травня1979року Чорновіл став членом Української Гельсінської Групи.

У квітні 1980року знову заарештований на засланні за сфабрикованим звинуваченням (фактично — за опозиційні виступи та за участь у Гельсінській групі). Тримав 120-денну голодовку протесту. В останньому слові на суді Вячеслав Чорновіл звинуватив КДБ і міліцію у фальсифікації та закликав суд не брати участі в змові. Був засуджений на п'ять років позбавлення волі. 1983 року звільнений за протестом прокурора Якутії без права виїзду в Україну. Працював кочегаром на заводі будівельних матеріалів у місті Покровську.

У травні 1985року Вячеслав Чорновіл повернувся в Україну. Зміг улаштуватися на роботу у Львові тільки кочегаром у Міськрембудтресті та школі-інтернаті. Відновив активну політичну діяльність. Восени 1988року разом з М. Горинем дав інтерв'ю закордонній журналістці Марті Коломієць, у зв'язку з чим влада розгорнула кампанію за видворення їх з СРСР. Чорновіл і Горинь звернулися до урядів усіх держав, щоб їх не приймала жодна країна. Тоді ж звільнений з роботи з політичних мотивів.

Улітку 1987року В. Чорновіл відновив видання «Українського вісника», редактором та автором якого був протягом двох років.

11 березня1988року з М. Горинем і З. Красівським підписав Звернення до української та світової громадськості про відновлення діяльності УГГ. Цього ж року ініціював створення Української гельсінської спілки (УГС), яку від початку задумав як політичну партію. Був її співголовою, а також співавтором програмних документів, зокрема «Декларації принципів Української гельсінської спілки», яку оприлюднив 7 липня1988року на 50-тисячному мітингу у Львові. УГС стала першою в Україні відкритою опозиційною КПРС організацією партійного типу. Вячеслав Чорновіл був одним з трьох робочих секретарів, потім членом виконкому УГС, очолював пресову службу — написав і відредагував понад сто листів прес-служби УГС, які оперативно, у день виходу, передавалися по радіо «Свобода», а також розповсюджувалися самвидавом.

Пам'ятник В'ячеславу Чорноволу в Києві

 

Політична діяльність

Пам'ятник Вячеславу Чорноволу у Львові. Скульптор Іван Самотос. Відкрито 28 грудня2002року

Від часу створення (8—10 вересня 1989року) Народного Руху України(НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУ. Ось як про цей час згадував сам Вячеслав Чорновіл: «Ідея створення Руху виникла спонтанно, вона йшла знизу. Прийшов час "розвалу імперії", так званої перебудови. Він закликав низи до дії, а серед інтелігенції, колишніх політв´язнів, політичних діячів виявилися люди, які вирішили очолити цей рух. Я пригадую, як 17 вересня 1989 року ми вивели на вулиці Львова 200—250 тис. осіб. Це була природна потреба різко змінити ситуацію, яка на цей момент склалася в країні: ішло розвалення комуністичної системи, дуже активізувалися народні маси, і це треба було оформити. Перша спроба створити у Львові „Демократичний фронт сприяння перебудові“була літом 1988року, але нас тоді розігнали собаками й ОМОНом. Наприкінці 1988 року, зайнявши національно-патріотичні позиції, нашу ідею підтримала більшість членів Спілки письменників України. Завдяки цьому нам легше було захищатися від свавілля влади. Ми змогли виголосити програмні положення НРУ. Почалося інтенсивне зростання організацій Народного Руху в областях. У вересні 1989 року відбулися установчі збори НРУ. 1993 року НРУ був перереєстрований на політичну партію, бо, будучи громадсько-політичною організацією, ми не могли брати участь у виборах.»

У березні 1990 року Вячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної Ради. З квітня 1990 року до квітня 1992 року — голова Львівської облради та облвиконкому. Восени 1991 року Вячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %).

У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді Вячеслава Чорновола обрано гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Шеф-редактор незалежної громадсько-політичної газети «Час/Time» (з січня 1995 до травня 1998) і «Час» (з жовтня 1998 до березня 1999).

 

Трагічна загибель

25 березня1999року В'ячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси БориспільЗолотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ»з причепом, який розвертався посеред шосе. В. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУДмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Пізніше внаслідок серцевого нападу помер один з трьох пасажирів «КамАЗу».

Соратники В. Чорновола вважають його загибель політичним убивством.

На місці загибелі встановлено справжній козацький хрест. Поховано Чорновола на центральній алеї Байкового кладовища.

 

Нагороди та премії

Могила В.Чорновола на Байковому кладовищів Києві.
  • Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).
  • Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996) у галузі журналістики й публіцистики (у тому числі за твори, раніше інкриміновані як антирадянські) — за збірку «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму», книгу «Хроніка таборових буднів», публіцистичні виступи в пресі.
Категорія: Особи | Додав: vb (08.03.2009)
Переглядів: 2235 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Новини і факти

Посміхнись
anegdot.com.ua «Анекдоти з України» - Нові та найкращі анекдоти української мережі

Пошук

Свіжі новини
[23.03.2011]
Демотиватори на сайті (1)
[23.03.2011]
Багачка буде без футболу?! (22)
[22.03.2011]
Відбулися РМО вчителів-предметників (0)
[26.01.2011]
Інформаційний термінал у школі (0)
[26.01.2011]
Творчий звіт у Білоцеркывці (0)
[21.01.2011]
Обласний з'їзд тваринників (0)
[20.01.2011]
З Днем Соборності України!!! (0)

Цікаве
Expect permanent results. male enhancement pills The only methods!;County Clerk of Court county clerk of the court Records select county by state.;Number. This is an incredibly reverse phone lookup useful service, which enables the. Used as a means of penis penis enlargement enlargement thousands.;Which reverse lookup you are researching into the online. Expect permanent results. male enhancement pills The only methods!;County Clerk of Court county clerk of the court Records select county by state.;Number. This is an incredibly reverse phone lookup useful service, which enables the. Used as a means of penis penis enlargement enlargement thousands.;Which reverse lookup you are researching into the online. Longer than average and your can penis enlargement exercises last!


Dron&Artemon&Levis © 2024Використовуються технології uCoz