Ю́рій Олексі́йович Гага́рін (*9 березня1934— †27 березня1968) — перший у світі космонавт, Герой Радянського Союзу(1961), полковник.
Біографія
Народився 9 березня1934року у селі КлушиноГжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване в Гагарін. За походженням є вихідцем з селян: батько — Олексій Іванович Гагарін (1902—1973) тесляр, мати Ганна Тимофіївна Матвєєва (1903—1984) — свинарка.
Дитинство прожив в селі Клушино. 1 вересня1941року пішов в школу, але 12 жовтнясело зайняли німці і навчання урвалося. Два роки село було окуповане німцями. 9 квітня1943року село звільнила Червона арміяі навчання в школі поновилося.
24 травня1945року сім'я Гагаріних переїхала в Гжатськ(нині Гагарін). У травні 1949року Гагарін закінчив шостий клас Гжатської середньої школи і 30 вересня поступив в Люберецьке ремісниче училище №10. Одночасно, поступив у вечірню школу робочої молоді, сьомий клас якої закінчив в травні 1951року, а в червні закінчив на відмінно училище за фахом формувальник-ливарник.
У серпні 1951Гагарін поступає в Саратовський індустріальний технікум і 25 жовтня1954роки вперше прийшов в Саратовський аероклуб. У 1955році, Юрій Гагарін добився значних успіхів, закінчив на відмінно навчання і зробив перший самостійний політ на літаку Як-18.
27 жовтня1955роки, Гагарін був покликаний в армію і відправлений до Оренбургув 1-е військово-авіаційне училище льотчиків імені К. Є. Ворошилова. 25 жовтня1957, Гагарін училище закінчив.
У 1959, одружувався на Валентині Іванівні Горячевій.
9 грудня1959роки Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів в космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження всестороннього медичного обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На початку наступного року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня1960роки наказом ГоловнокомандувачаВВС К. Вершиніна зарахований до групи кандидатів в космонавти, а з 11 березняприступив до тренувань.
Політ в космос
Крім Гагаріна, були ще претенденти на перший політ в космос, всього було двадцять чоловік. Вони не були кращими пілотами країни, претендентів відбирав Сергій Корольов, важливими було зріст, вага і здоров'я. Ракета, на якій мали летіти, була спроектована для відправки ядерної боєголовки до США.[1] Марк Галлай— людина, яка готувала їх до польоту, — одного разу казав дуже точно: «У будь-якому авіаційному полку можна було набрати двадцять таких льотчиків» З двадцяти претендентів відібрали тільки шістьох, Корольов поспішав, бо були дані, що 20 квітня1961року свою людину в космос відправлять американці. І тому старт планувалося призначити між 11 і 17 квітня 1961року. Того, хто полетить в космос, визначили в останню мить, на засіданні державної комісії, ними стали Гагарін і його дублер Герман Титов. Було підготовлено три повідомлення ТАРСпро політ Гагаріна в космос. Перше — «Успішне», друге на випадок, якщо він впаде на території іншої країни або в Світовому океані - «Звернення до урядів інших країн», з проханням допомоги в пошуку, і третє - «Трагічне», якщо Гагарін не повернеться живим.
Політ
Старт корабля «Восток»був здійснений 12 квітня1961року в 09:07 за московським часом з космодрому Байконур. Виконавши один оберт навколо Землів 10:25:34 на 108 хвилині, плановий політ був завершений (на одну секунду раніше, ніж був запланований). Через збій в системі гальмування спусковий апарат з Гагаріним, приземлився не в запланованій області за 110 км від Сталінграду, а в Саратовській області, недалеко від Енгельса. О 10.48 радарв місцевому військовому аеропортувиявив невідому ціль, це був спусковий апарат, а трохи пізніше за 7 км до землі, у відповідності з планом польоту, Гагарін катапультувався і цілей на радарі з'явилося дві.
Першими землянами, які зустріли космонавта після польоту, стали дружина лісника Ганна Акимівна Тахтарова і її шестирічна внучка Ріта. Незабаром до місця подій прибули військові з ближчої військової частини. Одна частина військових узяла спусковий апарат під охорону, а інша повезла Гагаріна в розташування. Звідти Гагарін по телефону відрапортував командирові дивізії ППО: «Прошу передати головкому ВПС: завдання виконав, приземлився в заданому районі, відчуваю себе добре, ударів і поломок немає. Гагарін».
Зустріч на землі
Тим часом з Енгельського аеропорту вилетів вертоліт Мі-4, в його завдання входило знайти і підібрати Гагаріна. Першим виявили спусковий апарат, але Гагаріна поряд не було, ситуацію прояснили місцеві жителі, вони сказали, що Гагарін виїхав на вантажівці в Енгельс. Вертоліт злетів і узяв курс на місто. По дорозі з нього побачили вантажівку, з якої махав руками Гагарін. Його підібрали і вертолітполетів на базу в Енгельський аеропорт, повідомивши радіограму «Космонавт узятий на борт, слідую на аеродром».
У Енгельському аеропорту Гагаріна вже чекали, у трапа вертольота було все керівництво бази, йому вручили вітальну телеграму радянського уряду. На «Побєді» Гагаріна повезли в диспетчерський пункт, а потім в штаб бази для зв'язку з Москвою.
До полудня на Енгельський аеродром з Байконураприбули два літаки Іл-18і Ан-10, на ньому був заступник ВПСгенерал-лейтенантАгальцові група журналістів. Протягом трьох годин, поки встановлювали зв'язок з Москвою, Гагарін давав інтерв'ю і фотографувався. З появою зв'язку особисто доповів Брежнєвуі Хрущовупро здійснення польоту. Після доповіді Гагарін сів на літак Іл-14і полетів в Самару(тоді Куйбишев). Було ухвалено рішення, щоб уникнути галасу, сісти десь подалі від міста. Але поки глушили двигуні вмонтовували трап, народу зібралося багато, під'їхало місцеве партійне керівництво. Коли змонтували трап, першим вийшов з літака Гагарін, він привітав присутніх. Гагаріна відвезли на обкомівську дачу на березі Волги. Там він прийняв душ і нормально поїв. Через три години після Гагаріна в Самаруприлетіли Корольові ще кілька чоловік з Держкомісії. О 9 годині вечора, накрили святковий стіл і відзначили вдалий політ Гагаріна в космос. А вже о 11 всі спали, позначилася накопичена втома.
Світова популярність
Зустріч в Москві
Спочатку, ніхто не планував грандіозної зустрічі Гагаріна в Москві. Все вирішив в останню мить Микита Хрущов. За словами Сергія Хрущова:[2] «Він почав з того, що подзвонив міністрові оборонимаршалові Малиновськомуі сказав: „Він у вас старший лейтенант. Треба його терміново підвищити в званні“. Малиновський сказав, досить неохоче, що дасть Гагаріну звання капітана. На що Микита Сергійович розсердився: „Якого капітана? Ви йому хоч майора дайте“. Маліновський довго не погоджувався, але Хрущов наполіг на своєму, і цього ж дня Гагарін став майором». Потім Хрущов подзвонив в Кремльі зажадав, щоб Гагаріну підготували гідну зустріч.
За Гагаріним прилетів Іл-18, а на підльоті до Москви до літака приєднався почесний ескорт винищувачів, що складається з МіГів. Літак прилетів в аеропортВнуково, там Гагаріна чекав грандіозний прийом. Величезний натовп народу, вся верхівка влади, журналістиі оператори. Літак підрулив до центральної будівлі аеропорту, спустили трапі першим по ньому зійшов Гагарін. Від літака до урядових трибун була протягнута яскраво-червона килимова доріжка, по ній і пішов Юрій Гагарін (по дорозі у нього відстебнулася підтяжка на шкарпетці, і він сів і пристебнув її назад[3]), під звуки оркестру, виконуючого радянський авіаційний марш «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью». Підійшовши до трибуни, Юрій Гагарін відрапортував Микиті Хрущову:
- Товариш Перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР! Радий доповісти Вам, що завдання Центрального Комітету Комуністичної партії і Радянського уряду виконано.[4]
Далі була поїздка у відкритій машині, Гагарін стояв на повний зріст і всіх вітав. Довкруги чулися вітання, багато хто махав плакатами. У пологових будинках пройшли стихійні акції, всіх немовлят назвали Юрами. Гагаріну Микита Хрущов дав на Червоній прощіЗолоту Зірку «Герою Радянського Союзу»і нове звання «льотчик-космонавт СРСР». Після вони разом відвідали Мавзолей Леніна.[5] У самому Кремлі прийом був не дуже пишний, страв було мало, замість горілки були грузинські віна.[6]
Наступного дня була організована прес-конференція, на якій Гагаріну і конструкторам ставили питання зарубіжні журналісти. Конференція почалася з питання Гагаріну про те, чи не має він родичами нащадків роду князів Гагаріних, що нині живуть в США. На що Гагарін відповів:
«Серед своїх родичів, ніяких князів і людей знатного роду не знаю і ніколи про них не чув».[7]
Нагороди
Звання
Радянський уряд також підвищив Ю. А. Гагаріна у званні від Старшого лейтенантавідразу до майора.
З 1966року був почесним членом Міжнародної академії астронавтики.
Ордени
Леніна(СРСР), Георгія Дімітрова (Болгарія), Карла Маркса (ГДР), Зірка I класса (Індонезія), Хрест Грюнвальда(Польща), Прапору I Степени з діамантами (Угорщина), «Намисто Нила»(Єгипет), Велика стрічка Африканської Зірки(Ліберія), «За заслуги в області повітроплавання» (Бразилія), Перший кавалер ордена «Плайя-Хирон» (Куба).
Медалі і дипломи
Почесний громадянин
Юрій Гагарін був вибраний почесним громадянином міст: Калуга, Новочеркасськ, Сумгаїт, Смоленськ, Вінниця, Севастополь, Саратов(СРСР); Софія, Перник, Пловдів(Болгарія), Афіни(Греція), Фамагуста, Лімасол(Кіпр); Сен-Дені(Франція), Тренч'янські Теплиці(Чехословаччина). Йому також були вручені золоті ключі від воріт міст Каїрі Александрія(Єгипет).
