грі, де упродовж 120 хвилин оборона переважала над нападом, кращого гравця треба шукати серед захисників. Сергій Винник вмілими і раціональними діями зірвав не одну атакувальну спробу суперника, нерідко він давав той перший пас, із якого виростала наступальна дія його команди. Час одразу після завершення такої драматичної гри — не найкращий для серйозного інтерв’ю. Однак задати кілька запитань в еспрес-режимі корреспонденту «ПС» таки вдалося.


— Підготовка до сьогоднішньої гри чимось відрізнялася від звичайного тренувального процесу?
— Ніяких суттєвих змін не було. Коли щось іде добре — не можна збивати фарт. Хоча кожен, звичайно, відчував підвищену відповідальність. Тим більше, що ми недавно програли «Гірникові» і мали велике бажання реваншуватися.


— Вам довелося грати проти земляків з Кременчука. Не було у зв’язку із цим якоїсь невпевненості, мандражу?
— Мені ж не 5 років. Немало пограв у різних командах, бував у всіляких ситуаціях. На мене такі речі вже не впливають.


— Що було найважчим сьогодні для вас?
— Дивитися, як хлопці б’ють пенальті. Втомився дужче, ніж за усю гру. Добре, що все завершилося на нашу користь.

Анатолій КАРПОВ