На території району виділяється 2 центри туристичної індустрії: с-ще Велика Багачка та с. Білоцерківка. Навколо них і згуртовані основні туристичні послуги. Від Великої Багачки до с. Білоцерківка вздовж р. Псьол пролягає кінний маршрут, від с. Красногорівка до с. Мар’янське велосипедний. Основу водного туризму складає р. Псьол на ділянці В. Багачка – Біло церківка. Навколо сіл Лукаші, Кротівщина розміщені ставні та рибні господарства.

Велика Багачка - козацьке село із чотирьохсотрічною історією, простягнулося довгою смугою по правому березі ріки Псел. Ріка ця незвичайна тим, що протікаючи по піску її води не каламутніють, а сонячні промені, відбиваючись від білого дна вже до травня прогрівають їх так, що купатися починають навіть маленькі діти. Псел і його протоки до відмови набиті рибою й раками, а лісу на протилежному березі - білими грибами. Плакучі верби відмінюються над рікою, даючи ажурну тінь, їхніх корінь, виходячи з піску, утворять природні поруччя для спуска до води. Навколо Багачки оспівані битлами суничні поля. Улітку тут досить багатолюдно - якийсь неймовірно цілюще джерело на території місцевого санаторію, можливо звідси ж і аномально велика кількість вагітних жінок на пляжі.

У нас можна побачити на спеціально поставлених тичинах, на дахах і навіть на водонапірних баштах древні символи благополуччя й сімейного щастя - гнізда лелек. Щороку лелеки парами прилітають сюди по весні й виводять пташеняти.

А ось свідчення очевидців:

Зустрівши й улаштувавши нас, хазяїн везе нас у ліс, у березовий гай, куди люблять заїжджати місцеві молодята. …За приїзд! ПРО, як дивно п'ється хазяйський подвійного очищення на меді самогон, посередині березового гаю, коли сидиш за збитим кимсь із толстенных дубових дощок величезним столом в оточенні друзів... І раптом місто, з якого виїхали ще вчора раптом зникає, начебто й не було його ніколи! У голові звучить: «Ми жили тут завжди й будемо жити до кінця своїх днів...» - і від цієї думки стає дуже світле й затишно.

Вертаємося в сутінках пішки по лісовій дорозі - тиша така, що не чутно навіть власних кроків. Усе із працею борються з бажанням почати розмовляти голосніше. Виникає дивне відчуття, що підсилюється, коли починаємо переходити ріку по хибкому підвісному мосту. До темної безшумно поточної під нами води залишається якихось півметра... Стіп. Раптово розуміємо, у чому справа - навколишня нас природа й стан свідомості такі, що якби зараз через сосну простягнулася б чиясь лапа й смикнула за рукав або з-під моста пролунав би жіночий сміх і блиснули в місячному світлі зелені очі - злякалися б, але не зачудувалися! Не зачудувалися! - Поздоровляю, добродії, ми в краї відьом і русалок.

Після лазні, попиваючи фіточай з місцевих трав, домовляємося з нашим привітним хазяїном завтрашній, як і всі наступні дні присвятити головній меті нашого приїзду - відвідуванню місць, пов'язаних з особистістю й літературними творами пана Н.В. Гоголь-Яновского. Настав час почивати. У будинку тепло й тихо. Вигнавши всіх забіглих у метушні нашого розселення околишніх котів, засипаємо.

На закінчення можна ще раз сказати, що ми живемо у прекрасній туристичній зоні.