Колись давно історії про них наводили жах не лише на дітей, але і на дорослих. Зустрічі з ними боялися, як самого пекла. А зараз із розвитком такого жанру, як гумористичне фентезі, про зустріч з вампірами мріє кожен шанувальник цих книг. Вразливі юні панночки, що літають у хмарах, в своїх фантазіях навіть закохуються в цих персонажів. Так хто ж такі вампіри?

З чого все починалося?

За пращура всіх вампірів чомусь вважається Дракула. Абсолютно вигаданий герой, прототипом якого був валахський господар Влад Цепеш. За життя цей цар був незвичайно кровожерливий. Вів війну з турками, а полонених по-звірячому катував. Чого тільки він не робив: і вішав, і голови відрубував, і на палю садив. Були в його арсеналі тортур і страшніші, але не про це стаття. Під час життя Цепеша люди подейкували, що жити без кривавих жертв він не може. Після смерті його народилася легенда про кровожерливого вампіра Дракулу. Люди вірили, що Влад не помер, а переродився, уклавши угоду з силами пітьми. З тих пір не переносить сонця, тому спить удень у труні, а вночі виходить на полювання.

Проте першим його вважати не можна. Згадки про мертвих, але живучих людей існують майже в кожній культурі. У ранній вавилонській демонології зустрічаються вампіроподібні духи Лілу. В шумерській міфології правлять бал кровососучі акшари. Ці демони були виключно жіночої статі і полювали тільки на немовлят і вагітних жінок. Одна з демонес, Ліліту, пізніше зустрічається в іудейській демонології, але вже під зміненим ім'ям Ліліт. В Індії вампіроподібні істоти живуть у розповідях про веталу. Китайський фольклор згадує про кульгаючі трупи, які, щоправда, харчуються не кров'ю, а енергією ци.

У Стародавньому Єгипті жадала крові богиня Сехмет. У Римі примарних кровососів називали ламіями, емпузами і лемурами. Відомий нам міфологічний вампір був народжений у східній Європі зі слов'янського фольклору. Тут ми, нарешті, зустрічаємо істоту, що вбиває людей, випиваючи їх кров або душу. Згідно цим же міфам, убити вампіра можна було лише відрізавши йому голову, встромивши дерев'яний кіл в серце або спаливши труп.

Такі різні і схожі

У слов'янські вампіри міг бути зарахований майже кожен. Народжене в сорочці (водній оболонці), із зубами або хвостом немовля, навіть зачате в певні дні, автоматично зараховувалося до кровососів і знищувалося. Неправильна (жорстока, насильницька) смерть або самогубство, відлучення від церкви і неправильні похорони теж могли служити приводом для зарахування у вампіри. Кіл у серце з'явився, до речі, як запобігання від пробудження вампіра. Він повинен бути встромлений крізь труп в землю, щоб мрець не зміг піднятися. До речі, в стародавньоросійській антиязичницькій роботі «Слово Святого Григорія» стверджувалося, ніби російські язичники приносили криваві жертви вампірам.

Немає нічого дивного в тому, що оточена слов'янськими країнами Румунія теж кишіла міфами про вампірів. Причому, вони були дивно схожі. Причин для оголошення тебе вампіром теж було достатньо. Народжені в «сорочці», із зайвим соском, зайвим волоссям, народжені дуже рано, народжені у матері, якій перейшла дорогу чорна кішка, народжені з хвостом, позашлюбні діти, а також померлі неприродною смертю або померлі до хрещення були приречені стати вампірами. Так само, як і сьома дитина тієї ж статі в сім'ї, дитина вагітної жінки, яка не їла сіль або на яку глянув вампір або відьма.

Вампірів розкривали в церкві, даючи всім часник і спостерігаючи за тими хто не їв. Через підозру у вампіризмі після смерті людини могили залишали відкритими від трьох до семи років, щоб перевірити, чи не встане мрець із труни.

У циганів вампіром ставала людина, що має огидну зовнішність, яку-небудь потворність (шість пальців, хвіст). Вампіром ставав і той, чию смерть ніхто не бачив, або чий труп розпухнув до того, як його поховали. Тварини, рослини і навіть інструменти для роботи на землі теж могли стати вампірами.

Нове життя після смерті

Нове життя міфи про вампірів отримали у 18 столітті в Східній Європі. Тоді в полюванні на них брали участь усі, навіть держслужбовці. Почалося все зі скарг у Східній Пруссії. Люди вірили, що всі люди, які померли не своєю смертю, були убиті вампірами. У селах почалася паніка. Вразливі і полохливі землероби почали розкривати могили у пошуках рум'яних трупів. Закінчився спалах паніки завдяки імператриці Марії Терезі. Вона відправила свого особистого лікаря розслідувати декілька справ про вампірів. Той обстежив тіла, з'ясував причини і дійшов висновку, що вампірів не існує. Тоді ж був ухвалений закон, що забороняє розкривання могил і осквернення тіл.

Забути про цих кровожерливих істот людству вже не вдалося. Багато в чому через велику кількість подібних персонажів у художній літературі. Вірити у вампірів не перестали, проте, це вже не фольклорні жахливі персонажі, а єдиний художній образ.

Сучасність

Вже в двадцять першому столітті чутки про напад вампірів охопили африканську країну Малаві. Натовп напав на декількох чоловік, серед яких опинився і губернатор міста. Одна людина була на смерть забита каменями. У Румунії родичі покійника розкрили могилу і вирвали мерцеві серце, спалили труп і змішали попіл з водою, щоб потім випити і врятуватися від вірусу вампіризму. В Англії поширювалися чутки про вкушених вампіром людей, але поліція швидко їх присікла, заявивши, що подібних злочинів не здійснювалося.

Сучасна наука визнає термін вампіризм, але використовується він лише в ботаніці і зоології. І відноситься до п'явок, омели, деяких видів кажанів і інших організмів, які висмоктують тілесну рідину з інших істот. Отже мрію про зустріч з вампіром може втілити в життя будь-яка вразлива панночка. Для цього досить прописати собі лікування п'явками.