Почнемо з того, що органи можуть бути видалені з трьох причин:
тому, що вважаються "зайвими" або "небезпечними";
за медичними показаннями - внаслідок хвороби;
нарешті, людина може розлучитися з органом добровільно - стати донором.
"Зайві органи"
Наприкінці XIX – початку XX століття, після того, як Ніцше проголосив своє "Бог помер", людей заполонили мрії про створення "нової людини". Твори типу "Собачого серця" Булгакова і "Острова доктора Моро" Уеллса були не одиничними: у 1920-і роки вийшла повість про вдосконалену комуністичну людину майбутнього, у якої всі внутрішні органи раціоналізували, а зайві видалили за непотрібністю. Але оскільки нових людей створювати поки не виходило, вирішили удосконалювати звичайних, вирізуючи у них "непотрібні" і "небезпечні" органи. До них були віднесені апендикс, мигдалини. У свій час вважалося небезпечним мати товсту кишку, але видаляти її побоялися.
Профілактичне видалення зайвих органів досягло розквіту в Америці в другій половині XX століття, але поступово зійшло нанівець.
В наш час визнано, що органи зайвими не бувають, так, наприклад, апендикс - це "депо" кишкових бактерій, а мигдалини виконують функцію імунного захисту і без них зростає ризик захворіти бронхітом або пневмонією. В даний час апенектомія і тонзілектомія проводяться тільки за медичними показаннями.
За медичними показаннями
1. Холецистектомія (видалення жовчного міхура)
Мабуть, найчастіше за медичними показаннями видаляють жовчний міхур. В основному, внаслідок появи в ньому каменів. Рахунок цих операцій в рік йде на сотні тисяч. Операція відносно безпечна. В наші дні її, як правило, прагнуть проводити лапароскопічним методом, що не залишає помітного шраму і менше ушкоджує м'язи і сполучні тканини живота.
До недоліків операції крім можливих ускладнень в післяопераційному періоді (наприклад, забутий тампон або пошкоджена жовчна протока), відноситься надходження жовчі в кишку, коли їй заманеться, що призводить до порушення травлення і виникнення неприємних симптомів.
В наш час камені жовчного міхура у багатьох випадках спочатку пробують розчинити за допомогою лікарських засобів.
2. Спленектомія (видалення селезінки)
Селезінка найчастіше видаляється при хворобах крові або травмах. Хоча цей орган виконує імунну функцію і бере участь в кровотворенні, його відсутність пацієнти переносять добре. Найбільш серйозним наслідком спленектомії може бути підвищена чутливість до бактерійних інфекцій в перші роки після операції.
Цікаво, що раніше селезінка вважалася органом, що відповідає за почуття гумору, проте проведене британськими вченими дослідження не показало відмінностей у почутті гумору у людей з селезінкою і без неї.
3. Резекція (видалення) шлунку
Резекції шлунку довгий час виконувалася в дуже великих кількостях для лікування виразкової хвороби (у повній відповідності з головним хірургічним принципом "немає органу - немає проблеми"), доки не з'явилися ефективні блокатори секреції.
В даний час потреба резекції шлунку обмежена. Як би ми не скаржилися на дорожнечу і неефективність нинішніх лікарських препаратів, багатьом вони дозволили зберегти шлунок. Хоча людина цілком може прожити без нього - їжа перетравлюватиметься і всмоктуватиметься в кишечнику. Мінуси життя без шлунку: після операції часто розвивається анемія і з'являються камені в жовчному міхурі.
4. Видалення підшлункової залози
А ось резекція маловідомого органу - підшлункової залози, навпаки, веде до значного порушення травлення. Після операції пацієнтові доводиться постійно приймати ферментні препарати. Крім того, в підшлунковій залозі виробляється інсулін, і її видалення призводить до розвитку цукрового діабету.
5. Видалення щитовидної залози
Іноді необхідною операцією (наприклад, при тиреотоксикозі) є резекція щитовидної залози. Проте через часті і серйозні ускладнення, щитовидку видаляють тільки у тому випадку, коли решта всіх методів лікування не допомагає. Після операції пацієнтові призначається довічна замінна терапія гормонами.
6. Видалення кишечника
Кишечник людини в середньому від чотирьох до шести метрів завдовжки і вчені давно ставили питання - навіщо стільки? Чи не краще, щоб він був коротший і зручніший?
На щастя, з профілактичною метою (наприклад, при лікуванні дисбактеріозу) кишечник ніхто ніколи не видаляв, але резекції частини кишечника проводять при виникненні, наприклад, кишкової непрохідності, при пухлинах. Як правило, хворий добре переносить видалення приблизно 40 % тонкої кишки, і кишечник пристосовується до нових умов. Резекція більшого об'єму веде до важких розладів травлення, розвитку анемії, постійних проносів.
Резекція частини товстої кишки (геміколектомія) також проводиться за серйозними ознаками (рак, хвороба Крона). Її наслідки – утворення каменів в жовчному міхурі, порушення травлення внаслідок знищення флори у товстому відділі кишечника. Крім того, можливі ускладнення, пов'язані з самою операцією.
Донорство
Про відбір донорських органів у трупів знають всі. Альтернативою йому є відбір органів у живих людей. Такі органи краще приживаються. Навіть те, що такі операції проводяться не в терміновому, а в плановому порядку, теж покращує їх прогноз.
У нашій країні дозволений відбір органів тільки у кровних родичів хворого, тоді як в США донорами можуть стати чоловік, друзі, та і просто незнайомі люди. Всупереч поширеній думці, альтруїзм - необхідна умова трансплантації від живих донорів, щоб уникнути торгівлі органами. І хоча донори не отримують грошей і часто навіть не знають, кому пересадять їх орган, число таких добровільних жертводавців росте.
Основні донорські органи – нирка, печінка, кістковий мозок. Смертність при донорських операціях практично відсутня.
Як і у випадку з будь-яким парним органом (наприклад, з легенями) при втраті одного органу, інший орган гіпертрофується і працює за два. При відборі однієї нирки, залишеної вистачає для функціонування, і єдиний ризик - захворювання останньої нирки.
При відборі печінки для пересадки вибирають праву частку печінки (близько 60% органу), частка печінки, що при цьому залишилася, регенерує, і орган досягає доопераційних розмірів. Проте у 14 % донорів печінки можуть виникнути післяопераційні ускладнення.
Найбільш безпечним видом донорства є донорство кісткового мозку. Фактично, ця процедура небагато складніша за звичайний відбір крові. Донора госпіталізують всього на один день, з кісток скелета спеціальними голками висмоктують не більше 5 % кісткового мозку. Його втрата при цьому не відчувається і його об'єм повністю відновлюється протягом двох тижнів.
http://ostriv.in.ua/
