Носова хустка як модний аксесуар вперше з'явилася в Італії в період Ренесансу, а потім набула поширення у Франції, Німеччині та Іспанії. Впродовж XVI-XVII століть хустки були декоративним доповненням до костюма. Як гігієнічну приналежність носові хустки почали застосовувати з XVIII століття, і лише в XIX столітті вони стали предметом, необхідним всім.

На Русі носові хустки називалися ширіньками. Час їх виникнення не встановлений. Найперші зразки, які зберігаються в музейних колекціях, відносяться до XVI століття. У XVI-XVII століттях ширіньки шили з кремової шовкової тканини полотняного переплетення, вони були квадратної форми і прикрашалися вишивкою. Вишивка красивою орнаментною смугою розміщалася по краях хустки, виконувалася вона кольоровими шовками, золотими і срібними нитками і перлами. Всі контури малюнка вишивали шовком коричнево-чорних відтінків, а всередині квіти і листя розшивали яскравими, насиченими шовками блакитного, малинового, зеленого кольору, золотим і срібним. Додатково весь орнамент прикрашався вусиками-завитками. Ширінька була парадно-декоративним виробом, прикрасою до княжого і боярського костюму XVI-XVII століть. Такий костюм шився з парчі, атласів з великими симетричними узорами, тому ширінька з її легкістю мала особливе значення, доповнюючи образно-пластичний вигляд одягу. Дівчина-бояриня, тримаючи в руках ширіньку, демонструвала свою майстерність. Характер узорів ширіньок був співзвучний стихії орнаментальної декоративності і життєрадісності, властивій російській культурі XVII століття.

Рішуча зміна життєвого устрою, проведена Петром I на початку XVIII століття, європеїзація дворянського побуту істотно змінили зовнішній вигляд людей. Костюми, зшиті по європейській моді, принципово відрізнялися від староруського одягу.

Новий спосіб життя змінив призначення багатьох звичних речей, і зокрема, носових хусток.

У XVIII столітті носові хустки широко розповсюджуються в дворянському і купецькому середовищі завдяки моді на нюхання тютюну. Саме цей звичай перетворює носову хустку з декоративного елементу в гігієнічну приналежність.

Носові хустки шили з тонкого полотна, батисту, вони мали різні розміри – від великого (45х45 см.) до зовсім маленького (18х18 см.) Прикрашали їх кольоровими облямівками, вишивкою і мереживом. На вимоги моди і етикету XVIII століття дворянству належало мати гардероб з сотень і тисяч предметів. Ці вимоги розповсюджувалися і на аксесуари. Так, по опису, складеному на початку XIX століття, в гардеробі графа Н.П. Шереметьєва (1751-1809) нараховувалося 381 носових хустка, з них «... батистових з кольоровими облямівками – 112, батистових маленьких – 2, полотняних великих без облямівок – 84, таких же трохи менших – 112, таких же невеликих з синіми облямівками– 24, з червоними широкими облямівками – 8, з ліловими – 6, з червоними повужче – 18, з червоними вузькими – 6, картатих– 9».

Носові хустки іноді прикрашалися в стилі рококо. Це проявлялося в звивистих стеблах лози по краю хустки, у завитках, що переплітаються, і листочках, в алегоричному зображенні тварин, птахів і інших сюжетів, які вишивальниці копіювали з книги «Символи і емблеми», в східних рослинних мотивах. Орнамент легко і невимушено ковзав по поверхні тканини.

Зміни в соціальній структурі в XIX столітті визначили новий напрям в розвитку мистецтва і моди. Для моди нового часу характерне часте чергування стилів – еклектизм. Мода стала доступна для всіх шарів суспільства. Промислово вигототовляли у величезних кількостях модні предмети, доповнення, дрібниці всякого роду. Вибір носових хусток був величезний: були і різнокольорові, і картаті, прикрашені вишивкою і мереживом. На кожен день вживалися однотонні хустки або з вузькою кольоровою облямівкою. Святкові хустки-аксесуари були іншими.

У музейних колекціях можна знайти безліч носових хусток XIX століття; майже всі вони з білого тонкого полотна, прикрашені білою вишивкою. Узор заснований на повторенні мотивів, що протиставляються один одному. Орнамент обмежений, його елементи мають форму закруглених трояндочок, медальйончиків, дрібних квіточок і листочків. Композиція або строго симетрична, або статична, або плавно ковзає по поверхні тканини. Технічних прийомів небагато, що характерно для товстої білої вишивки 10-20 років і романтизму 20-30 років XIX століття.

Мода середини XIX століття, так зване рококо, вже дуже мало відповідала принципам стилю XVIII століття. Моду цього періоду характеризують перевантаженість і інтерес до деталей. При виготовленні маленької носової хустки використовувалися різні художні композиції, багатство рослинних орнаментів, всілякі прийоми білої вишивки з наповненням. Звичайно, багато що залежало від суспільного положення і смаку клієнтки, від майстерності виконавця.

Друга половина XIX століття була періодом еклектизму. У вишивці хусток цього періоду ми зустрічаємо самі різні композиції і орнаменти. Рослинний орнамент зайняв провідне місце.

У всі часи свого існування така модна дрібниця, як носова хустка, відображала стан суспільства, декоративного мистецтва і моди. Завдяки таланту і майстерності вишивальниць невеликий шматочок тканини часто ставав вишуканим витвором мистецтва.