Щодо козацького минулого і, взагалі, історії заснування та походження назви Велика Багачка то одностайної думки немає. Відомо, що перша писемна згадка про Велику Багачку сягає першої половини ХVІІ ст. – 1630 року. Село Богачка було нанесено на карту французького інженера Гійома де Боплана.
Ансамбль засновано в 1986 році. Звання «народний» присвоєно 7 квітня 1994 року. Керівник ансамблю – Моспан Василь Васильович, випускник Полтавського музичного училища ім.. М.В. Лисенка. До складу ансамблю входять спеціалісти сільського господарства, службовці. Репертуар колективу складається з українських народних пісень та мелодій і налічує в своїй кількості близько 60 творів.
Одним з найдавніших ремесел, що розвиваються на Великобагачанщині є лозоплетіння. Раніше цей напрямок ремесла розвивався всюди, де був сировинний матеріал. В останнє сторіччя центром лозоплетіння стає село Лозувате, яке завдяки значним порослям лози і отримало свою назву, поблизу села Байрак Великобагачанської селищної ради. Славилися майстри на всю округу і без них не обходився жоден ярмарок.
У жорновинні жоден з нас не зник. Хоч забирають в нас щодня Свободу. У нас є Пісня, Писанка, Рушник. Все вишите Вкраїнським Родом. Гетьмани, гридні, старці і ченці…
Цвітуть осінні тихі небеса, Де ти стоїш блакитна, мов роса. В очах засмуток темний, мов ожина, — Моя кохана, мріялось, дружина. Як сон далекий, видиво майне… Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
Окраса і гордість Багачки, Він краю мого оберіг, Як пісня красуні козачки, Як батьківський рідний поріг. Хоч в небі над ним пролітали Важкі неспокійні віки, Ні бурі його не зламали, Не впав він від злої руки.
Наше селище раніше було селом і мало назву Богацьке. Потім іменувалося Богачка і лише потім наше селище отримало сучасну назву Велика Багачка. На південному схилі селищного кладовища височіє хрест — символ пам’яті жертв Голодомору, який жорстоко пройшовся по Великобагачанській землі.
