Терщина, Терек — історично-географічний край, положений на східному
Передкавказзі, між Кубанню на заході і Даґестаном на сході, Кавказькими
горами на півдні і Ставропільщиною та Астраханщиною на півночі
Терщина, Терек — історично-географічний край, положений на східному Передкавказзі, між Кубанню на заході і Даґестаном на сході, Кавказькими горами на півдні і Ставропільщиною та Астраханщиною на півночі.
Назвою Терщина означаеться країна Терського (Тер.) Козачого Війська, заселена переважно росіянами й українцями (бл. 30 000 км2), яка майже повністю входить до складу мішаної україно-російської етнічної території; у ширших розмірах — колишня Терська область, адміністративно-територіяльна одиниця у межах Російської Імперії у 1801 — 1920 (72 900 км2).
Географія краю
Південну частину Терщини займають Кавказькі гори, на півн. від них простягається степ. передгір’я (воно майже повнотою розоране), далі йде напівпустельна Терсько-Кумська низовина. Гори й вузьку частину прилеглого передгір’я заселюють кавказькі верховинці, решту передгір’я й незначну частину Терсько-Кумської низовини — росіяни й українці.
Українська колонізація Терщини
Колонізація слабозаселеної або й незаселеної степ. Т. слов. елементом почалася в кін. 15 в. збіглими селянами і сторожовими козаками з Рязанщини; тоді у верхів’ях р. Терека поселювалися т. зв. гребенські козаки. Коз. і сел. колонізація зміцнилася в сер. 16 в. (гол. виходнями з Дону); на той час припадає й збільшення впливу Москви на Т. Датою постання Тер. Коз. Війська вважається 1577, коли гребенські козаки відстояли перед татарами городок Терек на р. Терек, що стала поряд Дону (у деякій мірі й Дніпра, а пізніше Кубані) другою «коз. річкою». Тер. і гребенські козаки брали участь у війнах Росії з Туреччиною й Персією та кавказькими верховинцями; пізніше вони підпали під цілковиту залежність від рос. адміністрації (безпосередньо від астраханського губернатора). У 1770-их pp. тер. та ін. козаків поселено на Моздоцько-Озівській (оборонній перед кавказькими верховинцями) лінії. У війнах, у яких брали участь тер. козаки, вони зазнавали великих втрат, їх поповнювано новими поселенцями, гол. з Дону й України. 1806 була організована Тер. обл,, керована командиром Кавказького корпусу. 1832 тер. козаки увійшли до складу Лінійного Війська для оборони кавказьких укріплених ліній, а після їх ліквідації 1860 створено з його частини знову Тер. Коз. Військо (друга частина увійшла до складу Кубанського Коз. Війська); 1861 відновлено Тер. обл. (гол. м. Владикавказ); до складу її входили також землі кавказьких верховинців. Після скасування кріпаччини посилився приплив селян, гол. з України.
Перепис 1897-го року
За переписом 1897 у Тер. обл. жило 934 000 меш., у тому ч. 271000 росіян (28,7%), 42000 українців (4,5%), 375000 кавказьких верховинців (40,2%), 98 000 турко-татар (10,5%), 97 000 осетинців (10,4%), 12000 вірмен (1,3%), 9000 німців (1%), 30000 ін. (3,1%). У дійсності ч. українців було більше; за переписом, їх було більше тільки у П’ятигорському пов. (25000 або 13,8%). Кількість коз. людности (170 000) становила 18,2% всього населення (на Кубані — 42,9%), але аж 53% всіх «руських». Населення Т. постійно зростало; до 1360 000 у 1916 (зростання на 46%), серед них 255 000 (18,8%) козаків.
Історія Терщини
Історія Т. у 1917 — 20 подібна до історії Дону, Кубані, а частково і Ставропільщини. 1917 і вона виявила прагнення до одержання автономії у Федеративній Рос. Респ., а разом з тим і тісної співпраці з двома ін. коз. військами: концепція Союзу коз. військ Дону, Кубані, Терека. По жовтневій революції посталі тим часом уряд Тер. Війська і Союз об’єднаних горців Кавказу утворили Тер.-Даґестанський уряд з осідком у Владикавказі. На противагу їм З’їзд народів Терека проклямував т. зв. Тер. Сов. Респ. у складі РСФСР. У лютому 1919 Рос. Добровольча Армія заволоділа Т., і Денікін увів до тер. уряду своїх прихильників з місц. козаків (ген. Г. Вдовенко), але і серед них виявилася опозиція проти централізму Денікіна. Тоді відбулося поновне зближення тер. козаків з кубанцями (місія Вдовенка до Катеринодару). Намірам кубанського ген. Ф. Сушкова створити об’єднання Дону, Кубані й Терека (Д.К.Т.) перешкодила поновна сов. окупація у березні 1920 (див. стор. 1 215). Українці Т. у 1918 20-их pp. активности не виявили.
Поділ Терщини
Сов. влада поділила Т. на Тер. губ. і Горську АССР (її згодом поділено на ряд АО і АССР). 1924 — 29 вона була поділена на Тер. і Сунженську округи; відтоді Т. не являє собою окремої адміністративнотериторіяльної одиниці. Кол. Т. охоплює нині півд. частину Ставропільського Краю та АССР: Кабардино-Балкарську, Півн.-Осетинську, Чечено-Інґуську і півн. частину Даґестанської.
Національний склад Терщини
Про нац. структуру населення Т. дає дані перепис 1926. Тоді на території кол. Тер. обл. жило бл. 120 000 українців (1897 — 42 000); цей показник значного приросту може бути наслідком неточного перепису 1897, але й дальшої еміґрації українців на Т. Нац. склад усієї людности тієї частини Тер. округи, яка входила 1926 до складу кол. Тер. обл. такий:
у 1 000 у %
Все населення 344,9 100
у тому ч.:
українці 81,4 23,6
росіяни 206,9 60,0
вірмени 16,1 4,7
німці 12,3 3,5
інші 28,2 8,2
| 
