Сірий Клин (інша назва - Сіра Україна), неофіційна назва регіону
компактного проживання українців у Південно-Західному Сибіру і
Північному Казахстані (загальна площа 460 тисяч квадратних кілометрів).

Сірий Клин (інша назва - Сіра Україна), неофіційна назва регіону компактного проживання українців у Південно-Західному Сибіру і Північному Казахстані (загальна площа 460 тисяч квадратних кілометрів).

Географія Сірого Клина

Сірий Клин - назва того обширу, який охоплює колишній Степовий край, тобто сучасний північний Казахстан, південь Омської області, Барабінський степ в Новосибірській області, Кулундинський степ - частково в Новосибірській, а частково в Алтайському краї, а також деякі інші райони Алтаю.

Коли настав “великий терор” тридцятих років, репресовані з’явилися й серед новосибірських українців. З них відзначимо учасника Громадянської війни (на боці більшовиків) поета й прозаїка Павла Трохимовича Кононенка (1900-1971). Після таборів він відбував заслання в Піхтовці Коливанського району. Щоправда, це було вже наприкінці сорокових та на початку п’ятдесятих років. Тут він написав чи не ѕдиний за роки неволі вірш - “Струмок біжить в долину.”.

Історія

Вперше українці з’явилися на теренах Сибіру разом із загонами Єрмака Тимофійовича: серед Єрмакових козаків згадуються “черкаси” (так звали тоді українських козаків). Одним з них був славетний Черкас Олександров, учасник Єрмакового походу (вірогідно перший історіограф Єрмака) та посольства до ­пана Лютого, а з 1598 року - отаман тобольських служилих конних татар.

Від перших десятиліть після приєднання Сибіра до Московщини українці несли службу по сибірських залогах. Ймовірно, були вони й у складі тих загонів, що першими прийшли на терени сучасної Новосибірської області того ж таки 1598 року й нанесли остаточну поразку ханові Кучуму на річці ­Рмень, поблизу її впадіння в ріку Обь. Пізніше, на початку XVII століття, було засновано Барабінський та Убінський остроги. На Новосибірської області воєвода Я. О. Тухачевський узяв штурмом Чингис-містечко татарського мурзи Тарлави та залишив там козачу залогу. В середині XVII століття в районі теперішнього Бердська з’явилася “роз’їзна” станиця томських козаків.

Заселення українцями Сибіру розпочалося з другої половини сімдесяті-вісімдесяті роки XIX століття і різко зросло після спорудження західної і центральної віток Транссибірської залізниці, будівництво якої велося в 1895-1905 роках з обох кінців (Владивостока і Уралу). Особливого розмаху набув внаслідок Столипінської реформи — наділу безземельних селян (переважно з України і Росії) вільними землями в Сибіру. Українці селилися в основному поблизу цієї залізниці, переважно в селах, і займалися землеробством і тваринництвом. За переписом 1897 року в Сибіру проживало понад 200 тис. українців.

В Казахстані українці, здебільшого жителі Лівобережжя, почали селитися з 70-х років XIX століття. Різко зросли міграційні потоки після введення в 1905 році залізниці Оренбург-Арись. В 1950-х роках багато українців осіло в Казахстані, освоюючи цілинні землі. Загалом там проживає близько 800 тис. українців і на сьогодні діаспора в Казахстані є другою за чисельністю (на пострадянському просторі) після української діаспори в Росії.