Прикарпаття – історичний регіон України. За сучасною точкою зору до
Прикарпаття належить більша частина Івано-Франківської області. Це такі
райони: Рогатинський, Калушський, Богородчанський, Трумачцький,
Гореденківський, частина Галицького (м. Галич відноситься до
Придністров’я), частина Долинського (м. Болехів відноситься до Бойків).
Хоча історично до Прикарпаття також входять Бойківщина, Гуцульщина,
Опілля та Покуття.

Прикарпаття – історичний регіон України. За сучасною точкою зору до Прикарпаття належить більша частина Івано-Франківської області. Це такі райони: Рогатинський, Калушський, Богородчанський, Трумачцький, Гореденківський, частина Галицького (м. Галич відноситься до Придністров’я), частина Долинського (м. Болехів відноситься до Бойків). Хоча історично до Прикарпаття також входять Бойківщина, Гуцульщина, Опілля та Покуття.

Територія Прикарпаття

Територія Прикарпаття характеризується надзвичайно складною і своєрідною історією заселення і господарського розвитку. Зміна різних соціально-економічних формацій, перехід під володіння та однієї держави то другої багатовіковий гіт населення з боку кожної з них істинно вплинули на характер і напрямок господарства, АН особливості формування і відтворення населення, на демографічні процеси, на географічне розміщення і структуру населення.

Карпатські гори займають всього третину площі області, але саме гірські краєвиди стали візиткою цього краю. Ворохта, Верховина та Яремча завжди були туристичним раєм. Крім того на Прикарпатті досить багато цікавих історико-архітектурних об`єктів. Древній Галич, що відзначив нещодавно своє 1100–ліття. В давньоруських літописах згадуються Тисмениця (1143 рік), Снятин (1158 рік), Тлумач (1213 рік), Коломия (1240 рік). А ще є Манявський скит, скелі Довбуша, Пантелеймонівська церква, Косів. Тут писались Галицьке Євангеліє та Галицько-Волинський літопис.

Історія та населення Прикарпаття

Археологічні та історичні дослідження свідчать, що Прикарпаття було заселене ще в доісторичну епоху. Це підтверджують виявлені тут залишки стоянок раннього, середнього і пізнього неоліту.

Північні і південні схили Карпат, тобто територія сучасного українського Прикарпаття та Закарпаття, за свідченням більшості істориків, були заселені білими хорватами, потім переважно, іншими слов’янами. Слов’янські племена були автохтонами цієї території, мали високий рівень культури, відзначалися досить високою густотою населення.

Цей край був заселений тіверцями та білими хорватами, коли наприкінці Х століття увійшов до складу Київської Русі, в період коли князь Володимир повністю завершує об’єднання всіх руських земель (Перемишль, Червенські міста, Закарпатська Русь та інші). В 1144 році утворилось Галицьке князівство, а легендарний Данило Галицький в ХІІІ столітті зробив Галицько-Волинське князівство наймогутніших слов`янським державним об`єднанням свого часу. Правда по його смерті ці землі ділили між собою поляки, австрійці й угорці. Цей розподіл тривав аж до ХХ століття. Найбільшим містом на території сучасного українського Прикарпаття був Галич – політичний і адміністративний центр – Галицько-Волинської землі (ХІІ-ХІІІ ст.). В цей період на території Прикарпаття виникає ряд, інших міст (Снятин, Перегінськ, Коломия, Калуш). В 1349 р. Польща захопила Галицьку землю на Прикарпатті розвиваються товарно-грошові відносини. Основою економіки з ХV до першої половини ХІХ ст. було сільське господарство провідними галузями якого були землеробство і тваринництво, підсобними – промисли по переробці зерна і продуктів скотарства, рибальство та інші.

Серед українського населення Карпат і Прикарпаття виділялися чітко виражені етнічні групи, які характеризувалися цілим рядом відмінностей у побуті, одязі, говорах тощо. В першій частині “Географії Руси” Р. Заклинського читаємо, що “Русинів, що сидять в горах низького Бескида, називають Лемками, других, що живуть в горах від ріки Ослава, аж по джерела Лімниці, називають Бойками, а тих, що живуть в Чорногорах по стороні галицькій, буковинській і угорській, називають Гуцулами. Крім того маємо ще жителів рівного поля і тут одних називають Подоляне, інших Ополяне, Ністровяне, Долішняне Сотаки, жителів лісових названо Полісюки, тих що живуть між Дністром і горами названо Підгорянами.

На теперішній час Гуцули заселяють частину гірських районів Івано-Франківської і Чернівецької областей та Рахівський район Закарпатської області. Це дуже цікава етнічна група, яка відзначається надзвичайно оригінальною матеріальною і духовною культурою, особливими характерними і неповторними рисами у забудові осель, в одязі, у народній поетичній і музичній творчості.

Бойківщина

Бойками називають етнічну групу українців гірських районів Львівської та Івано-Франківської областей, між ріками Ужем і Торцем. Культура і побут бойків, як і гуцулів, відзначаються цілим рядом особливостей.

Лемківщина

Лемківщина розташована по обох схилах Бескидів, між ріками Сяном і Попрадом, а також на захід від Ужа. Ця територія, яка споконвіку знаходилася у чужоземному оточенні і, незважаючи на це, її населення зберегло оригінальну культуру, побут і мову.

Покуття

Надвірнянський (до Яремчі), Коломийський і більша половина Снятинського районів відносяться до Покуття. Яремче, Ворохта, Косівський, Верховинський район – Карпати. Це все ми можемо побачити на карті де розмежовуються ці всі регіони.

Історія в сучасну епоху

В 1919 році в Станіславі було проголошено про об`єднання ЗУНР з УНР, але в 1920 р. ці землі переходять до Польщі В 1939 році була створена Станіславська область в складі Української ССР. А потім почалась Вітчизняна війна й формування УПА. Збройний опір вояків УПА, німецьким а потім радянським військам тривав до початку 1950-х років.

В 1962 році Станіслав перейменовується в Івано-Франківськ й області надається її нинішня назва.