(958? - 15 липня 1015) - великий князь Київський (з 980 р.) (Володимир Великий, Володимир Святий, Святий рівноапостольний князь Володимир, Володимир Красне Сонечко, Володимир Святославич). Народився не пізніше 963 р., бо близько 978-979 р. у нього вже була дружина Олова. Походження його матері Малуші, дочки Марка Любечанина і ключниці княгині Ольги залишається дискусійним.
Іван Степанович Мазепа (Іван Мазепа-Колединський). Народився 20 березня 1639, помер 21 вересня 1709. Гетьман України в 1687-1709 рр.
Спочатку вважав можливою співпрацю з Москвою, але політика Петра I в Україні в період Північної війни призвела до розриву Мазепи з Росією. У 1708 р. уклав угоду з Карлом XII про приєднання до антимосковської коаліції. Після поразки шведської армії під Полтавою емігрував. Помер у Бендерах, похований у Галаці.
Однією з причин надзвичайно сильного впливу врубелівского Демона, без сумніву, є дивовижна конкретна "відчутність" його рис. Справді, він немов з натури писав, чи принаймні, бачив колись. Нічого екстраординарного тут немає; авторів відвідують їхні міфічні герої, така традиція. Збереглися свідчення, що, наприклад, до Рафаеля приходила Мадонна підбадьорити його в роботі. Що до пропащого ангела - і такий факт зафіксований в історії мистецтва: Джордже Вазарі повідомляє, а Анатолъ Франс переказує, як цей суб'єкт являвся італійському живописцю XIV століття Спінелло Спінеллі.
Наша людина в Австралії Від цього вже немолодого чоловіка йде якась добра і світла сила. Вона до фізичного відчутна, коли слухаєш його спокійні й тихі слова, бачиш ощадливі жести. А ще за всім тим вчуваєш: минуле чоловіка не було аж надто ласкавим до нього — там його підстерігало немало складних випробувань, там переплелися справді нелегкі дороги, що часто випадають на долю тих людей, які не хотіли змиритися з обставинами й не капітулювали перед ними. Це справді рідкісний людський тип, оскільки переважна більшість із нас покірно сприймає все те, що поза нашою волею відбувається з нами.
Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року в с. Заїченці на Полтавщині. Сорок років (з 1953 року) жив і працював у Дніпропетровську, де й розпочався його творчий шлях. 1971 року закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького. Працював у радгоспі, на ряді підприємств Придніпров’я, в редакціях обласних газет, видавництві “Промінь”. У 1989 — 1993 роках був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України. Працював в адміністрації Президента України. Нині живе в Києві, працює в редакції газети “Літературна Україна”.
народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці на Черкащині, в родині зубожілого селянина. Навчався в місцевій школі, потім — у Золотоніській гімназії. Уже в той час він багато читав, захоплювався літературою. A пізніше й сам почав писати: 1919 року в місцевій газеті “Голос труда” було надруковано його перший твір — вірш “Гімн праці”.
Володимир Кирилович Малик (справжнє прізвище — Сиченко) народився 21 лютого 1921 року в с. Новосілках Макарівського району на Київщині в селянській родині. Філологічну освіту здобув у Київському університеті (1950). Потім тривалий час викладав у школі українську мову й літературу. Першу його книжку — віршовану історичну казку «Журавлі-журавлики» (1957) — із задоволенням прочитали діти й дорослі. Згодом побачили світ історичні поеми й легенди молодого автора — «Чарівний перстень», «Месник із лісу», «Червона троянда», «Микита Кожум'яка», «Воєвода Дмитро».
Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині Феофана Гавриловича Кащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору її розквіту. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім'я Кащенків була великою — п'ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули грунтовну освіту та добре виховання. Двом із них — найменшому Адріанові та старшому від нього на три роки Миколі — судилося відіграти помітну роль в історії культури свого народу.
Роман Іваничук — автор багатьох збірок новел та оповідань, повістей «Місто», «Сьоме небо», «На перевалі», «Зупинись, подорожній!» («Спрага»). Але найбільшу популярність він здобув як історичний романіст. Його «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Журавлиний крик», «Бо війна війною», «Орда» — це різні часи, різні географічні терени, різні жанрові підвиди історичного роману.
Олександр Васильович Донченко народився 19 серпня 1902р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині в сім'ї сільського вчителя. Закінчив Лубенську чоловічу гімназію та курси позашкільної освіти. Працював учителем, Інспектором політосвіти. З 1929р. переходить на літературну роботу.
Я походжу з давньої (звісної з ХVІІІ в.), але бідної духовної родини Грушів, пізніше Грушевських, що загніздилася в Чигиринськім повіті. Були се переважно дячки, паламарі, але дідові мойому Федорові вдалось дійти священства і перейти під Київ, до села Лісників, і се помогло батьку мойому Сергію вийти на дорогу, хоч він рано зіставсь сиротою, але завдяки енергії й здібностям осягнув вищу освіту й, не принявши священня, віддався діяльности педагогічній, був спочатку "професором" в семінаріях переяславсько-полтавській і київській, потім директором народніх шкіл на Кавказі, а бувши автором одного популярного в Росії підручника слов'янської мови, не тільки міг забезпечити нам, дітям, можливість, не журячись за хлібом насущним, віддаватися науковій роботі замолоду, а й зіставив по собі досить значний маєток — в значній части призначений ним знов-таки на ціли гуманітарні (стипендії й школу).
Народився 1 грудня 1913р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Біографія його — справді народна біографія: в роки першої-другої п'ятирічок П. Воронько вчиться в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого їде до Таджикистану, де й працює за фахом. В 1935р. його призивають до Червоної Армії.
Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився 8 січня 1879р. в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім'ї ремісника. Трудова атмосфера, в якій зростав Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті напередодні й у часи революційних подій 1905р., “неспокійна”, за його висловом, праця “неблагонадійного” вчителя в сільських школах на Київщині та Полтавщині, а також посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики, — все це сприяло збагаченню життєвого і мистецького досвіду майбутнього письменника.
Іван Багряний вписав своє ім'я в історію як найвидатніший політичний речник першої еміграції з Радянського Союзу. «Стара» еміграція вийшла за кордон порядком оборонної війни з окупантом, вона не жила під окупантом, її руки і ризи були чисті від будь-яких підкорень, компромісів.
Шептицький Андрій народився в 1865 році в сім’ї польських графів. Служив офіцером в австро-угорській армії. У 1888 році перервав військову кар’єру і прийняв чернецтво, отримавши ім’я Андрій. А 1899 року Шептицький став єпископом Станіславським, а ще через рік - архієпископом Львівським. У 1901 році Андрій призначений митрополитом Галіцийським.
Хмельницький Богдан Михайлович ( 1595 - 16.08.1657 ), народився в 1595 році (точних даних немає), його батько був чигиринским підстаростою. Освіту Хмельницький здобув в Львові у єзуїтів, зберігши при цьому православ’я. Спочатку Богдан Хмельницький був писарем в козацькому війську, потім став сотником. Втікаючи від переслідування в Січ, він підняв проти Речі Посполитої повстання, в 1648 році в Запоріжжі розгромив польський гарнізон.
Розумовський (граф Кирило Григорович) - останній гетьман малоруський (1728 - 1803), молодший брат Олексія Григоровича Розумовського. У дитинстві пас батьківську худобу, а після "випадку" брата, ймовірно, отримав початки освіти. У 1743 р. був відправлений братом для навчання, інкогніто, до Німеччини і Франції, у супроводі ад’юнкта академії наук Гр. Н. Теплова.
Народився 5 квітня 1894 в селі Калинівка Курської губернії в шахтарській сім’ї. Здобув початкову освіту в церковно-приходській школі. З 1908 працював слюсарем, чистильником казанів, полягав в професійних союзах, брав участь в робочих страйках. У роки Громадянської війни воював на стороні більшовиків. У 1918 вступив в комуністичну партію. На початку 1920-х років працював на шахтах, вчився на робочому факультеті Донецького індустріального інституту.
Макаренко Антон Семенович [1(13) .3.1888, Білополля, нині Сумської області, — 1.4.1939, Москва] — радянський педагог і письменник. Після закінчення Кременчуцького міського училища і педагогічних курсів при нім (1905) Макаренко вчителював на Україні. У 1917 році він закінчив Полтавський вчительський інститут.
