Велика Багачка — Молодь-ПДПУ — 3:0
Ященко 9, Міславський 45, Зіпунніков 67
«Велика Багачка»: Любченко (Цибулько, 78), Безуглий, Гришанович (Баштовий, 39), Таран (Макорин, 73), Ротань, Хижняк, Федоришин (Свірідов, 78), Ященко, Міславський (Дубницький, 69), Коломієць (Зіпунніков, 56), Зав’ялов (Миколаєнко, 67).
«Молодь»: Іщенко, Ільчиш (Богданов, 23), Лавриненко, Личман, Гальченко, Філь, Кулик (Лєсной, 67), Масюк, Рибак, Чехов, Луценко.
Судді: Стрижак, Опришко, Щербак (усі — Кременчук)
Велика Багачка. Стадіон «Колос». 21 червня. 600 глядачів.
Юнаки — 0:1

Розпочну одразу з голу. Котрий був, з одного погляду, суто воротарським: Іщенко не зміг втримати не найскладніший удар Ротаня, першим на м’ячі виявився Ященко, і саме півзахисник «Великої Багачки» був найспритнішим, спрямувавши снаряд у сітку воріт і відкривши рахунок. З іншого погляду, гол таки трудовий. Бо, починаючи зі стартового свистка, господарі взяли в облогу ворота «студентів», загрожуючи їм ледь не щохвилини. Тож рахунок на табло мав вигляд винагороди за усі зусилля упродовж стартових хвилин. Невдовзі господарі мали непогані шанси подвоїти свою перевагу. Міславський протягнув м’яча через чужу половину поля, вдало відпасував на Зав’ялова. Проте Ільчиш встиг в останній момент перервати небезпечний прохід.
Створивши ці можливості, багачани вирішили взяти паузу. Найімовірніше, головною причиною тому була спека. Справді, того дня у Великій Багачці було жарко — в небі ні хмаринки. Тим паче, що перевага багачан в техніці та атлетизмі змушувала гостей шукати щастя у швидких контрах або ж стандартах. Вони спробували обидві можливості. Спочатку Філь, найяскравіший, певно,  гравець «Молоді» в звітному поєдинку, пройшов у штрафну і мав усі шанси на створення гольового моменту. Наштовхнувся, однак, на Тарана, і заробив тільки кутовий. Згодом Лавриненко приклався зі штрафного настільки потужно, що потерпіти від цього могли хіба що горобці чи ластівки, які у великій кількості поселилися на місцевому стадіоні. Господарі у відповідь організували атаку з дальнім ударом Гришановича. Потужно і точно — в голкіпера. На 43-й хвилині Личман зумів у падінні винести м’яч далеко в аут. Це було вельми доречно, бо Міславський проривався до молодіжних воріт з найгіршими для тих намірами.
Ці наміри багачанський форвард реалізував, причому ще до перерви. Гості обрізалися в центрі поля, круглий потрапив до Ященка, той видав відмінний діагональний пас до лінії карного майданчика. Олександр Міславський першим дотиком отримав м’яч, другим спрямував його в кут воріт. 2:0 — і перерва.
У другому таймі темп ще більш уповільнився. Щось цікаве на полі можна було перелічити за допомогою пальців однієї руки. Як-от, наприклад, епізод на 51-й хвилині, коли найпопулярніший (бо місцевий) гравець великобагачанських фанів Олександр Коломієць вийшов сам на сам з голкіпером «Педуніверситетту». Мав добру нагоду відзначитися, однак, переслідуваний захисниками, заквапився і влучив у головного оборонця чужої рамки. У відповідь Філь зі штрафного приклався від душі: добивати парируваний Любченком м’яч поспішали одразу кілька «студентів» — безуспішно.
Гол Зіпуннікова вартий усе-таки особливої розповіді. Бо уболівальницька моя сутність дає змогу класифікувати його в розряді шедеврів. Андрій отримав передачу в карному майданчику в оточенні кількох супротивників. Фінтом залишив поза епізодом одного, закрив корпусом від другого, протиснувся повз третього і невідпорно пробив зблизька у дев’ятку.
Першим же доторком міг відзначитися Макорин, але його удар головою пройшов поруч із воротами. Гарний сольний прохід вдався Ященкові, а от на завершальний удар сил йому забракло.
На завершення: від імені великобагачанських уболівальників висловлюю щиру подяку тренерові гостей Олександру Єжакову за надзвичайно влучні і дотепні коментарі подій на полі. «Ти хоч вухом за м’яч зачепись», — далеко не найколоритніше з його висловлювань.
Анатолій КАРПОВ